Серед школи поміж трьох чемоданів нидів чоловічок – чекав ночі та прихистку на ніч. З лиця милостивий, але на тілеса біднуватий.
- Глистякуватий, - побачила Ванда Михайлівна у вікно квартиранта...
Жив собі колись у одному місті каштан – великий, дужий, із широкою кроною, що високо здіймалася над дахами будинків та над іншими деревами, що мешкали на тій же вулиці та за рогом у парку. Щовесни каш...
Давайте проведемо експеримент. Для цього візьмемо диктофон, і десь хоча б по півгодини – або скільки вийде - занотуємо розмови людей. Будь-кого, і будь-які. Дві дівчини розмовляють у кафе про учорашнє...
- Ходи, Олесику, вечеряти… Вже-м все зготувала… Ох, йой, день той швидко пролетів, але видиш – усе встигла до зірки, не барилася... Ходи, рідний, вдвох повечеряємо, бо діти певно нинька не приїдут. Ди...
День розпочався за звичаєм з легкого сніданку у вигляді холодної каші з консервної банки і залишків сухарів. Сьогодні усі встали дуже рано. Сонце тільки-тільки надумало виглянути із-...
***
Чи можна заснути, коли тобі повідомили, що маму заарештували, а за тобою мають приїхати із притулку або що ти можеш потрапити у неприємності. Від смерті бабусі оті не...
В мовчазних лісах Явожна, як щороку і в цьому році у суботу, 10 вересня , біля пам’ятника присвяченого жертвам концтабору, у якому були насильно згруповані українці всіх земель НАШОГО Закер...
Обкрутили ланцюгами клопоти щоденні,
Тож Христа прошу я Бога, Будду і Аллаха,
Щоб порвали розтрикляті ланцюги буденні
Й відпустили політати - птахом, птахом, птахом....
У 1986 – 1989 роках я часто відвідував замок Кастлкнок, що й досі лежить в повних руїнах всіма забутий. А стільки пам’ятають його стіни, нині повиті плющем забуття… Я все хотів добитися реставрації замку Кастлкнок, але всі мої зусилля були марними. Колись під час громадянської війни на Британських островах – так званої «Війни Трьох Королівств» замком Кастлкнок володіла родина Лейсі. У 1641 році почалося ірландське повстання за незалежність. Ірландці-католики-роялісти почали воювати з англійцями-протестантами-республіканцями. Над баштами замку Кастлкнок підняли прапор Ірландської конфедерації. Гарнізон захисників замку Кастлкнок становив 50 ірландських добровольців – переважно з кланів О’Тул та О’Брінн. Командувала гарнізоном леді Лейсі. Її чоловік – лорд Лейсі в цей час воював в лавах ірландської армії далеко від замку. З Дубліна вирушила в похід англійська протестантська армія під командою генерала Монка, що нараховувала 4000 багнетів, 500 шабель і десяток гармат. Армія прямувала в графство Міт. Але по дорозі в неї були замки, зайняті ірландцями, які англійці не могли лишити в своєму тилу. Почався штурм замку Кастлкнок. Захисники замку відбивали атаку за атакою, замок постійно обстрілювала артилерія. Коли стало зрозуміло, що замок втримати не вдасться, леді Лейсі підпалила замок, щоб він не дістався ворогу, взяла в руки меч і промовила своєму загону повстанців: «Солдати! Не чекайте милості від ворогів наших, бийтесь до смерті за Вітчизну, віру і нашого Спасителя! За мною, на смерть!» І повела воїнів в останню безнадійну атаку. Майже всі вони загинули в бою, в полон потрапили тільки кілька поранених. Англійці повісили полонених на стінах замку, який вони так запекло і віддано захищали. Після боїв під замком Кастлкнок англійська армія змушена була повернутися назад до Дубліна за підкріпленням і амуніцією. Згадавши всі ці події я написав такі рядки:...
«May not lie on the breast nor his lips on the hair
Of the woman that he loves, until he dies.
O beast of the wilderness, bird of the air,
Must I endure your amorous cries?»...
Побажай добраніч своїм близьким,
Розділити тріп ти не зможеш на жаль ні з ким.
Крізь надійну тверду кістяну завісу
Не побачить ніхто чарівного лісу,...
автор виконав завдання, яке сам же собі й поставив. Тут питань нема. Тверде 12, ну, може з маленьким мінусом. Ну, може з трохи більшим мінусом.
Аж тут припхається такий-сякий читач і критик-аматор в одному глеку, та ще й такий, що десь почув ім'я Зоїл і ...
Твір застряг, ніби героїня після пригоди з нею. Сюжет занурюється в непролазні тенета. Тобто є всі ознаки пригодницького жанру. Але ж хочеться хоч якогось прояснення. Та його катма. Події поволі скочуються в якусь "битовуху" й суцільну загадку. Інший би з...
Десь усе заховалося за ключову фразу. Напевно, з часом за тисячами сторінок прочитаного на віку забудеться й каштанчик, і його пригоди, але фраза залишиться. Напевно, в тому і є суть Ваших казок,Максиме, щоби нести оті ключові фрази чи думки до мізків і д...
Про діалоги в літературі можна писати цілі трактати й романи повчального плану.
Без діалогу не буде твору, буде газетна стаття.
Діалоги можуть бути різні - живі з народу, але навряд чи мають бути переказом живої розмовної мови, котру ми чуємо звідусіль,...
Якщо сказати, що твір сильний, буде неправдою. Бо сильними бувають воїни. Твір теплий. Тепло-сильний, я б так сказав. Або ще правильніше теплоносний. З тих, що западають у душу й залишаються там, доки й нас.
Але за первинною похвалою й занесенням у душу...
Важко таким текстам виставляти якісь оцінки, особливо тому, хто там - не був.
Колись трапився мені коротенький текст; єдине, що про війну розповів його герой, був випадок, коли він помилково застрелив людину у військовому однострої, а людина була просто ...
Тема для твору, дійсно, потужна. Але щоб із твору не вийшло ширпотребу, варто пройти через душу тих людей і почасти бути докою в технологічній складовій атомної енергетики. Тому навряд чи візьмуся особисто, лишу тим, хто зможе. Бо між газетною статтею і л...
Перепади сюжету, скажу я Вам, у Вас, ще ті. Але ж фантастика. Берете цікавістю, ніби армією, в полон.
Але фразу "якщо скеляста гряда ліворуч, або драговині за нею, не затягнуться ще на десятки кілометрів," попрошу пояснити, бо я в ній щось нічого не втор...
Після попередньої частини, Зоряно, де автор чи й не разом з героями блукав лісом, у даній частині Ви, як автор, відійшли кудись убік і стали осторонь, звідкіля й ведете розповідь. І знову втратила образність мова, немов кудись поспішаєте й бажаєте викласт...
Текст-роздум досить сильний. Хоча є й деякі роздуми на цю иему. Був у мене один знайомий, котрий пройшов Афганістан. Так от, він, як оце й Ваш герой, побивався про руки в крові. Але виключно за обстріл кишлака в помсту за загиблих там товаришів. За вбитих...
Цікаві роздуми. Дійсно, непросто написати гарний діалог, який би не лише гармоніював з рештою тексту, але й став його окрасою. Та, на мою думку, все ж не варто зводити діалоги до мінімуму. В усьому має бути "золота середина", про яку так доречно згадала ...
Пані Зоряно, дякую за продовження! Дуже цікаво було читати. З нетерпінням чекаю наступних частин.
Єдине... Це навіть не зауваження, а просто побажання. Коли читаєш Вашу малу прозу, виникає відчуття, що художньо досконаліші, в ній Ви "викладаєтесь" трош...
Як важко "втекти" від того,що бачив і пережив. Воно . те видиво, перслідуватиме, житиме, завжди. Його не зітреш із пам'яті, не викинеш. Часом сама ловлю себе на думці, що "ховаюся" від очей хлопців, котрі пройшли це пекло. щоб часом не ранити своєю безтур...
Можливо, є якісь зауваги щодо простоти римування, але все затуляє щирість вірша. Іноді, дійсно, сила не в римах, а в самому слові, бо техніка технікою, а душа душею. Це про Ваш випадок з даним віршем. Хоча простору для самовдосконалення завжди вдосталь, а...
Знаєте, Вікторіє, отакі вірші, що схожі на оповідання, їх же набагато важче писати, ніж вірші на довільну тематику, що витікає з душі. Ви так блискуче впоралися з цим завданням, що я отримав величезне задоволення від ознайомлення з цим твором. За що красн...
Мене, певно, відвідало дежавю. Оте "літо-відпочинь" я , їй-богу, десь уже читав. Аж переглянув на Вашій сторінці твори. Але не знайшов. Але десь читав їй-богу, ще й у Вашому виконанні. Поясніть, бо ще сон не прийде. А так, загалом, досить вдалий вірш на т...
Чогось бракує, а дечого, відповідно - забагато.
Таке ж саме я міг би сказать і про свої поетичні вправи.
От подивіться: можна ж написать не "сьогодні я прокинувся вночі", а якось поетичніше, а не так прозаїчно, як бачим.
І серце б'ється, як Ви влучно...
Міцний асонанс і слабенька алітерація; вдалі рими та анафори.
Всього потроху або з дублем.
Все инше - як має буть: сум, літо-осінь і все таке відповідно до сезону.
З повагою Семен.
Гра збігами.
"Входиш в секунди", "добраніч своїм", "від сну" і все таке инше. "Готичних храмів", зокрема.
І "тому у ній".
Автору забавка, а звукопису гаплик.
Мені, вибачте як читачу, не до вподоби - подобається комусь чи ні.
З повагою Семен.
Такому твору місце на телебаченні або на радіо.
Дивовижно цікаві оповідки.
Якщо не все вдається з масмедіа-ефіром, то можна було б його продублювать у розділі місцевої прози. У ньому всього прозаїчно потроху. І все вражає.
З повагою Семен.
Мені байдужі твори та думка цього автора, бо вона мене не цікавить, це пишеться більше для читачів.
Що говорити про махрове графоманство? Ні́чого. Словесні переливання.
Цьому автору варто шукати покликання в іншому? Іти в секту, або об'єднати титу...
Гарно критикуєте, Семене, але варто подивитися і на своє.
На мою думку, покращення потребує заключний рядок, і такого, щоби він став кодою вірша, а не публікації.
Костянтин :)...
Мені впадає в око часте повторювання цього магічного прислівника "знов".
У першому рядку можна було б якось урізноманітнить цей стан речей, до того ж і сполучник "і", імхо, кращий за кому принаймні в даному випадку.
"Знову важка і моторошна тиша". Може...
Статистика твору: 
слів - 1683; 
рецензій - 0.
