Історію у них викладав Пі-на-два, маленький, лисуватий, сутулий і затятий. Через нього багато кого відраховували і деканат нічого не міг зробити, навіть для блатних. Бо якщо Пі-на-два впирався, то йог...
Як тільки опустилася ніч, Пісоцький і Данилюк в льотному обмундируванні зайняли місця поблизу літаків. Пісоцький зручно розташувався на розкладному кріслі, тримаючи на колінах парашут.
– Олексі...
Догорають калини грона червоні. Криваві грона у очах не гаснуть, як не заплющую. Не ховають очі те полум’я, що розгорається в серці, попри те, що навколо зима, аж до обрію. Немає обрію, кінця немає. С...
Багато дехто в інтернеті, щоб викликати суперечки, а тим самим і інтерес, - бо ж людям від нудьги немає цікавішого та солодшого, ніж сварки, - розміщають на своїх сайтах саморобні рейтинги. Деякі, пих...
Я ховаюся в темряву ночі, ніби для того, щоб відшукати там відповіді. Немає відповідей, але немає і часу, хочу плекати ілюзію. Я вже не знаю чи хочу шукати, але коло все одно не зупиниться. Вже знайшо...
Навіть тим, у кого гарна пам’ять, вже важкувато пригадати, з чого, власне, все почалося. Ну а фахівцям то вже й поготів.
У них же, у фахівців, з пам’яттю наві...
Почалася ця історія дуже давно – ще на початку осені. Звісно, з того часу наша Томуська трохи постаршала. Але навіть зараз вона не дуже любить згадувати про те, як їй спало на думку полювати на сонячн...
Знову під крилами пожовклі придніпровські ліси потопають в димчастому мареві. На горизонті піднімаються стовпи диму, застилаючи горизонт. Олексій у складі четвірки Войцеха Пісоцького йдуть на висоті ш...
Де він на мою голову взявся, той Петруччо, - дай та дай... Таке ото, як казала сусідка баба Мотя, «св’яте та бозе», все він на біблейські теми фейсбучить. Зараз от про продаж Йосипа братами розвівся.<...
ніби й гарно. але, як на мій смак, трохи забагато ракурсів, часом таке відчуття, що слова написані заради слів, а не передачі сенсів чи інформації. одного боку це ніби й створює настрій з іншого особисто мені здається, що багато зайвого, яке лише заплутує...
Дуже цікава ідея про сонячнихдракончиків. Ця ідея тісна для такого малого формату. заслуговує на велику казку типу " Н. у країні сонячних дракончиків"....
Я вважаю, що справжня дружба перевіряється часом. За тривалий термін люди встигають разом пережити сумні й радісні події. Взаємна підтримка, щира радість та співпереживання можливі тільки між по-справжньому близькими духом людьми. На мою думку, справжній...
Шкода, що вся ця паралельна реальність, схоже, замість можливості повніше розкрити нереалізовані потенції історії, знайти певні альтернативи чи неможливість тих альтернатив, перетворюється на обсмоктування того ж таки початку війни, тільки нашого, правиль...
бо говорити-балакати-то корисно, звичайно, але хай дух, який поселився в цій НЕ мініатюрі, пояснить мені, своєму читачу (та й всім, я певен), проведе лінію, на яку він ніби зазіхає (хоча б штрих-пунктирну) між добрим і недобрим ось в такій балаканині:
Лапки. Я б на вашому місці прибрав їх. Усі. І більше їх ніколи взагалі не чіпав. Ви ними не вмієте користуватись. Серйозно - вони всі у вашому тексті зайві....
Хтось із редакторів сказав:"З перших сторінок нового твору я бачу, чи любить автор людей. Якщо любить - беру твір до друку. Якщо ні - відмовляю: твір людям не сподобається (як вони не подобаються автору)"
Мені здається, атор твору не любить людей. Усі ...
Вдосконалюйте письмо. Для прикладу, цитую: "Цього ранку він як завжди прокинувся і вже намотував чергове коло навколо летовища". А мало би бути хоча б так: "Цього ранку він прокинувся, як завжди і вже намотував чергове коло навКРУГ летовища, коли..." Вло...
Пізнавальна мініатюра. Вона добре описує від імені так званої «простої людини» те, як працювала «сістєма» за Союзу. За тим життям досі ностальгує якась частина старшого покоління, для кого то були роки молодості. Кажуть, що такі є і серед молоді. Вони тод...
Гарний вірш... Але... Не любитель того, що зараз скажу, та все ж наберуся нахабства для поради... Чому би Вам трішки не драматизувати цю історію за діда й лелеку... за того, хто знизу й того, хто зверху... за того, хто залишався вдома й того, хто мандрува...
Кожна пора року має своє принадність і красу. Кожна, окрім пізньої осені. Принаймні, у мене так. Похмура, брудна та темна пора, час респіраторних інфекцій, психосоматичних розладів, апатії, туги і безнадії. З настанням кліматичних змін пізня осінь стала ...
Як сподобалося! Це те, що хочеться читати. проговорювати, смакувати. І ти просто живеш у тому листопадовому світі, і бачиш візуальну картинку, і навіть відчуваєш вагу повітря, в якому "мрячна і туманна тлінь" Я не розбираюся в теоретичних основах поезії, ...
Віко, як на мене, Ви дуже вдало передали цей тужливий настрій. Завершення одного періоду життя та початку чогось нового.
Приєно бачити Вас на Гаку.
З повагою, Влада ...
Вірш гарний. Мелодійний, ритмічний, і до рим мало запитань. Але так само, як немає в світі ні початку, ні кінця, в ньому, у вірші, немає чогось нового, свіжого, суто свого, ну хоча б не зовсім нового (бо його теж, мабуть, не існує)), а хоча б не такого за...
Гадаю, що ця дика Одіссея 21-го століття завершиться, і почнеться ще дикіша Одіссея століття 22-го)
Правда, якщо раптом госпдарі хати додумаються зробити у власній домівці повну інвентаризацію і разом вирішать, як їм гарно жити далі з тим що залишилось, ...
Статистика твору: 
слів - 5336; 
рецензій - 0.
