Місто потопало у різнобарв’ї осені. Парки, що невеликими острівцями розкидані по старому місту ,затуляли своєю красою його сірість й буденність. Ні, місто прекрасне за будь-якої пори. Восени воно прос...
Ми дійшли до вказаного місця. Це був не тільки так званий кордон між нашими землями і тими, що вже були не наші. Це був кордон між природою і пусткою. За спиною залишилися дерева з кущами, поля, дорог...
Є такий старий анекдот, не пам'ятаю його дослівно, але наведу уривочок. У купе поїзду їдуть троє дорослих і один маленький хлопчик. Хлопчик, вибачте, пукнув. І такого напустив серйозного, як добро...
«Того року собаки тічкували, неначе востаннє мали паруватися в цьому світі. Гнат Іванович намагався перепинити шлях своєму Лорду до тих компаній міцним цепом з ошийником, але пес мав морду тоншу за ши...
Ми сиділи за столом і обговорювали проблеми, з якими необхідно було щось робити. Раптом в кімнату без попередження ввійшли троє. Всі мої співробітники, а їх крім мене було троє, піднялися. Піднявся і ...
Вони можуть бути кращими. Вони повинні бути кращими. Вони є найкращі. Тільки про це ніколи не здогадуються, обираючи шлях, який прийнято називати «неправильним».
…крокував берегом Великого Потьомкінського острова. Це була найкоротша, але краща частина нетривалої мандрівки «дача – причал», бо тут стежина звивалася вздовж Дніпра. Спершу вона притискалася до сусі...
Антонімом до міцної кави буде зелений чай,
І на підлозі спочине піца з купою пластмасових ножів та виделок.
Антонімом до " Привіт, кохана" буде пусте "Прощай",
По телевізору йтиме замість вічного "Титаніка" улюблений "Шерлок"......
Вітаю Вас, Зоряно, знову на сайті. Дещо поетично змалювали Ви життя повії. Тужливо, співчутливо. Але мені забракло опису її життя. Все мазками, натяками, хоча в таких випадках зазвичай поетичності мало, більше прози. Хоча, при більшій прозі, можливо, втра...
Жорстокі й немилосердні у Вас сни для читача, нічого не скажеш. Але якби звір був у трусах, було б ще таємничіше й страшніше. Зате бої проходять у вас легко. Народ, ну, той, котрий воює, встигає ще й селфі встругнути над ямами, звідкіля пуляють ракети з г...
))
хлопчик на місці, не хвилюйтеся))
забули прорецензувати назву твору і останнє речення в ньому, ай-яй-яй - не догледіли, дорослі є дорослі, вони мало коли розуміють дітей.
хлопчик не такий, він дає ще один шанс - публікує ще одне своє страхіття.
шук...
Розівчився голосувати... Вибачте, Насправді ваша оповідка дуже сподобалася. Особливо прикінцевий розмисел...Це мораль вища за християнську - вайшнавська, чи буддійська. Та, видко, писалося поспіхом. Надто багато русизмів. Наловив вам трохи "бліх": міцним ...
Хочемо бачити життя, схожим на казку, але завжди в підсумку виходить драма. І не знаєш потім, кого винуватити - себе, чи щось потойбічне?
Сумно, але гарно написано.
Дякую....
І хліб, і видовища - і філософія на межі, і задоволення від прочитання обох творів: основного й того, що слугує начинкою.
Ще й тональність така - грайливо-повчальна. Мовляв, ось вам кісточка, гризіть, а я спостерігатиму. І очі - такі хитрі-хитрі, а десь ...
Дуже навіть нічого. Принаймні, герої не викликали у мене жодного роздратування:) Ось тільки, як мені, не надто кмітливому, здалося, це дві зовсім різні історії: про мошку і пана із собакою. Обом історіям ніби віриш, але сприймаєш їх якось відокремлено одн...
Звичайні люди, звичайна ситуація. Тут немає хорошого чи поганого, тут є конкретна ситуація, на яку можна дивитися під різним кутом зору. І те, що Ви залишили простір для цих поглядів, великий плюс. А постскриптум, як на мене, тут дійсно зайвий.
З повагою...
Він вмер, бо забагато знав.
Шалену мрію за життя плекав:
Зваяти на погрудді із граніту
Для речі кожної причину скриту.
Він вмер, хильнувши навмання
Гнітючої отрути пізнання;
Він захлинувся висотою й впав,
Коли вже майже до зірок дістав.
Коли, зд...
У своєму творі Ви порушили одразу кілька важливих тем. Щодо залежності ГГ, думаю, ніхто не зможе йому допомогти, доки він сам не зробить цей важливий вибір.
З повагою, Влада...
Роздуми героя досить ліричні й поетичні, хіба крім порівняння тіла жінки з медовою пахлавою, річчю досить поширеною й доступною. Бо коли так, то немає за чим жалкувати, а коли не так, то явно не медова пахлава в такому контексті.
З повагою М.Н....
Остання строфа звучить, як афоризм, і при цьому дуже схожа на класику. Загалом згоден з усіма тезами. Хіба крім того, що "живе, як довбня". Довбня загалом-то не живе. Вона стоїть, б'є, трощить, іноді лікує, коли інші ліки безсилі, ну й так далі.
З поваг...
Трохи песимістично й упадницьки, але дещо можна й вичитати. Хоча рима "хотів би" й "світів тих" мене трохи відволікла від осмислення до суто технічних параметрів. Але то таке - згодом я повернувся до осмислення.
З повагою М.Н....
Вибачте, а чому "на кримських пляжах"? В Одесі на пляжах її теж криком кричать! І на смак вона зовсім така, як колись у Криму була.
Ось спробуйте, купіть шматочок: будете розкошувати, дивитись на всіх жінок на пляжі солодкими губами і думати собі: "Скіль...
Статистика твору: 
слів - 1197; 
рецензій - 1.
