(Перекладено за виданням: http://grinlandia.narod.ru/comp/story/fandango.htm )

X

Я отямився важко, наче прикутий. Я лежав на спині. Зі стелі світила під зеленим абажуром електрична лампа.
У голові, біля правої скроні, відчувалося неприємне онім...

Гомін вщух. Я вийшов з-за лаштунків.
Підіперши врамлення дверей,
В відголоссі кону чую звуки
Днів майбутнього мого вперед.

Я в прицілі темряви нічної,
ТисячІ біноклів - наче вісь.
Тільки, Отче, тяжко під вагою
Цього кубка: зжалься, обмини.

Я з...

Гомін вщух. Я крок зробив до рампи.      
На порозі темряви стою.
Прислухаюсь – може, розпізнав би
Долю невблаганную свою.

Звідусіль пильнує морок ночі.                          .  
В перехрестя впіймано мене.                    
Хай раба Твого...

Ґуль застигли вишні. Напад моськи
Збрив слона, сквернив ум козаку.
Волай «Люди!», йойкай «Matka Boska!»
Стос рушниць – це нам, а Йорику?

Нам міняв не Сталін рок-н-рольчик.
Ти ся чубиш – Нокій не носи.
Є слід Ольки з Моршина, абощо,
Ця швиденько з...

Перекладено за виданням:  

http://www.feelingsurfer.net/garp/en/
litterature/gibran/prophet/index.html

Прибуття корабля

Аль-Мустафа, обранець та улюбленець, світанок свого дня, дванадцять років дожидав у місті Орфалесі на прибуття корабля, що м...

Тиша у партері, сплять балкони.
До одвірка з ніжністю тулюсь,
Де вловлю крізь вічні  перепони
Новину з майбутнього якусь.

Не дивись на мене тьмяно, ноче,
Блисканням крізь сутінковий край.
Як Ісус, я мовлю – Авва Отче,
З чашею мени мене,  давай. ...

Гамір вщух. І я уже на сцені
До одвірка притуливсь плечем
Й дослухаю в шурхотах буденних
Все, що згодом долю обпече.

Проти мене - хижий морок ночі
Лупить більма з міною знавця.
О, якщо можливо, Авва Отче,
Хай мене минає чаша ця.

Я любл...

На підмостя вийду. Стихне гамір.
Важко до одвірка притулюсь –
Долі нерозгаданої замір
У далеких відгуках ловлю.

Тисячі біноклів невмолимих
Розтинають непроникну синь.
Авва Отче, змилостився й мимо –
Якщо ласка – чашу пронеси.

Поважаю за...

(Перекладено за виданням: http://grinlandia.narod.ru/comp/story/fandango.htm )

III

Гострі дрібні риси, цапина борідка чехівського героя, горбкуваті лопатки й довгі руки, при худорлявій статурі та окулярах, які робили тьмяні запалі очі ненормальн...

* * *
Яка і теплая, і темная заграва!
Давно вечірнє сонце, пашіючи, запало
У заколисані веснянії поля.
Спочити ніч прилинула здаля,
У темряву, у мрії вечорові опустивши
Сторожі-верби і діброви в тиші.
На обрії лишень, пітьмою не сповиті,
Стоять ...