Питає вчитель учня в час уроку:
- Що під корою головного мозку?
Задумавсь хлопець. Каже врешті чемно:
- Що під корою? Дерево, напевно…
10.04.2024
...

У школі матір учня
Питає вчитель чемно:
-  Чи ваш Сашко – Сашуня
Сова чи жайвір, певно?

Задумалась матуся:
- Та щось між тим середнє.
Ніяк не розберуся, -
Та він ведмідь у мене.

Лягає рано досить.
Встає доволі пізно.
Поспати довго мусить, ...

прощання – ще нова  
рівна гладенька
до болю блискуча
і до блиску болюча
ритуальна стрічка
що лопотить на вітрі
згодом вона обвітриться
намокне дощами
і зсохнеться на сонці

вицвіте пошерхне і стихне
як втомлені вуста
що ворушаться
але вже ...

Ми від мавпи розумніші.
Швидші, хитрі, дужі.
Та якщо сказать вірніше –
Не втекли ми дуже.

Вмієм плавати, як риби,
І літать, як птахи.
Двісті літ прожить могли би,
Мовби черепахи.

Тільки як із тим змиритись.
Б’ємся вперто в груди.
Ми не м...

У маршрутці шоколадку
Їсть дівча, смакує.
- То шкідливо для школярки! –
Тип якийсь кепкує.

Розкудахтався, мов квочка:
- Ти ж здоров’я згубиш!
Бо ж поправишся, мов бочка!
Будуть жовті зуби!

Та лиш слухає, киває.
Хрума шоколадку.
Усміхнувш...

Тут вже більше нічого нема із того
що розумілось, як начебто данним
вільній людині, тема насильства
лунає славнем імперії вічного зла,
вона нам каже:" Полюбіш і козла..."
і " прісно і нинє...", як скотині
що чекає смерті від електроструму,
нам вгот...

Пірнути в мандри і потому,
як звабить спокій віч її,
щоб повертати все додому,
як прагне річка течії.
...

Кажуть, ніби то життя наче сон,
яскравий, але мені на згадку
приходять лише уривки подій,
певні почуття та нові смаки,
схожі на спомин людей обличчя,
живих та померлих і тих, що
існували в уяві,буття й небуття
наче уявний млин меле дійсність,
але...

Від неї залишились самі очі,
від нього, колишнього, - сама тінь.

З погляду циніка:
розбитна тітка з цигаркою в зубах і
безнадійний лох, ображений
на життя і людей.

З погляду симпатика:
потерта, проте не зламана
життям жіночка і
мрійник з сиви...

Осінній день, на зустрічі багатий,
відкинув геть усі марні жалі.
Хай, може, дощ, але у тебе свято:
врожай на усмішки, медових слів рої.

Та десь у серці, вереснем зігріта,
озветься раптом, як старі листи,
тонка, як нитка бабиного літа,
забута мрія...