Раптово вночі,коли накатує відчай
обіймає і душить, неначе привид,
підіймаєшся, п`єш чай, лізеш у нет
у даремних пошуках гарних новин,
із старих газет,що текою на столі,
дістаєш одну, очима ковзнеш світлини
тіх щасливих днин, що спливли димом
солод...

На дворі росте спориш.
Ми поїдемо в Париж.

На городі лобода.
Ми поїдем "навсігда".

В нашій хаті таргани.
Спробуй нас наздожени.

На горищі дід Бабай.
Рідний краю, прощавай!
...

І що залишається в очікуванні
невідворотнього і неминучого?
Животіти тільки бранцями долі
і випивши міцне місячне сяйво,
лежачи на канапі, спостерігати,
як неспішно обертається всесвіт
і слухати білий шум, наче зливу....

загорнута у плащ поезія осіння
у полі на межі спинилась і стоїть
в очах пташиний ключ а три печальні тіні              
загрузли в землю мов у глибину століть

зніміла і мовчить поезія печалі
бо стільки слів було і за дощем пішло
та скільки б не п...

Чи варто триматись за це існування
у світі, де лише холод, де тільки злива
нагадує нам, що бувало щастя і літо,
що бувало кохання, прощавання і радість
нових зустрічей і рідна, тепла домівка
під небом, ще не заплямованим димом
руйнувань і пожеж і вв...

Чомусь мені солодка нині кава.
На кухні ми удвох, моя любов,
Сумна моя, лелітко неласкава.
Всміхнись мені, півсонна, ніжно знов.

Сивієм тихо вдвох, моя мадонно.
Хай стигне кава, тільки б поруч ти.
Бо гріє нас любов. І мрій мільйони.
Не час у осін...

Кришить сум зірки на призьбі ночі.
Тихо вечір йде на сповідь небу.
Нас думки женуть, як птахи ловчі.
В пізню осінь, в мокрих днів жалобу.

Різьбить пам’ять нас на жовтім листі.
П’єм холодний чай сумної сині.
Ждем іще тепла і дні барвисті.
Сонц...

Сховавсь у жовтій торбі сонця світ.
Гойдає сизу хмарку вітру твіст.
І білий голуб пише небу твіт.
Лінивий кіт рудий ще має хист,-
Тримає  день за тіні хитрий хвіст.
Та сум плете берізок дрібнолист.
Кладуть думки хиткий у осінь міст....

Питає нині вчителька у Тані:
- Скажи, що значить слово «водоплавні»?
Мовчить. Не знає та. – А хто поможе?
Хто, дітки, плавать у воді ще може?
У класі варіантів, звісно, кілька:
Це, певно, риба, пироги й сарделька!...

Ще хочу літа в неба синій глині,
Де давні всі стежки мої дитинні.
Де ноти вітер пише в павутинні
І зорі проростають в конюшині.

І в’яже день для сонця знову коло,
І тиша крадне птахи ранній голос.
Дзвенить ледь-ледь у росах небо кволо,
І снитьс...