Брудні води напівтемного Стікса
Харон дивиться з під лоба злочинцем,
остання мить перед поверненням до нового дому…
Ступаю в човен веселим мандрівцем.

Валерій Цимбалюк, Ковель,  17 черня 2018 року


...

(лікарняні хроніки)

лежав у лікарні
дивився на себе
збоку
медсестри охайні
не знаю якого там
року
заходять в палату
без стуку
ніякого смутку
щось їм би сказати
здійснити якусь
оборудку

лежачий не дуже
чужому вердикту
охочий
свідомість ...

(лікарняні хроніки)

десь-то був я на інших планетах
та таких що і досі не знаю
повертався на втрачених злетах
до свого вже відомого краю
які барви навкруг і намисто
усе змінюється мимоволі
без болота і залишків чистих
на орбітах безмежної долі
...

Я знав, що бог уб'є тебе безплатно,
Я знав, що він з тобой не назавжди.

Всі мрії , що плекали в ньому.
Горіли у пекельному вогні.

Я знаю, ти платила серцем,
Я знаю, ти хотіла б утеки.

Та бог тобі ввірвася в душу,
Він божевілля чистої води.

...

Бурі магнітні і ружі,
Сонцестояння день -
Червень це. Кліпає, мружить
Зелень довкола: дзелень.

В позах крутих - окуляри,
Маєчки з шортами дружні.
Червень заманює пари,
Бурі магнітні і ружі.

- Любиш в зеленому?
- Дуже!
Вечір лінивим левом
Зи...

Бог тобі землю дав ¬ –
Заповів  жити й процвітати,
Та він забув, від тебе,
Ворогів злих відігнати.

Вони тебе терзають,
Терзали і будуть терзати,
Хоч вони і знають,
Що ти будеш  воскресати.

Разом з тобою
Народ твій буде жити,
І останню...

Життя – це мить.
В ній добра мрія,
В ній біль, розлука,
Щастя і надія.

Кохання в ній,
Сльози, сміх і горе.
І миті цій
По коліна море.

І мить цю, зупинить,
Ніхто не в змозі.
І ви живіть,
Не стійте на порозі.

Життя – це мить,
Вона не зна...

Я крок один вперед зроблю,
Не боячись поранити кохання.
Мені, як в спину ніж твоє зізнання,
Що я робитиму з твоїм «люблю»?

А час біжить в нікуди, як вода,
Що серце очищає й душу.
Пробачу й обіцянки не порушу,
Зітру у порох всі твої слова! ...

Мене не вабить твоя висота,
Не варто спопеляти мою душу,
Не бійсь-я не стрибатиму з моста,
Але тобі зізнатися я мушу....

Я мушу запитати: чом тоді,
Коли жива ще була й непокірна,
Коли належала лише тобі,
Чому казав, що я тобі невірна?
...

Похвали мене, і я розтану,
Розпливуся, нібито кисіль,
Упаду в невидиму нірвану
І відчую, що землі я сіль.

Похвали мене, і я зрадію,
Як радіє ластівці душа,
Край світів відвідати посмію
Прямо в день народження вірша.

Похвали мене, і я заплачу,
...