поспіли перші вишні зріють яблука
заранні грушки постать зайняли
дев’ятий дощ і повернувся в’язь блукав
за нижнім  плесом розтоків малих

за ранку щільні хмари мошка тьмариться
зелені слимаки повстали в тінь
вода і сонце дуже дивна пара ся
як верх...

Сходинки вверх…
Сходинки вниз…
На одній ніжці стрибаю спокійно.
Все так безпечно, немає криз.
Час пролітає невпинно.

Час проминув, де те маля,
Що так жило безтурботно.
Спостерігаю… тепер здаля.
На душі мокро й спекотно.

Сходинка вверх…
Сходи...

Вертає ніч додому, в небеса –
Широким лугом, річкою вузькою.
Он перепілка вийшла із вівса –
До стежки притулилася щокою.

А там, де зірка падала, ген-ген –
Гіркий, як тінь, зелений і дитинний,
За кимось побивається ромен,
Пробивши груди голкою шип...

Ви колись зустрічали пари, де кожен із них - головний
В них багато питань, в голові - таргани
І коли вона каже: "Не хочу образити, але ти..."
Вона вже його ображає і насправді має це на меті

У коханні обоє з щитами і кожен з них - на щиті
Хоч які т...

а я люблю коли мене не люблять
шукають голку у моїм стіжку
такі цікаві велетні ці люди
з одного місця й ніби звідусюди
не дивлячись на ваду їх тяжку

зелене в чорне зло перевдягають
в блакитне сіре вдмухують нараз
всі ніби посередині і скраю
і ма...

Не йди туди. Там море спить,
Погідне мукою своєю.
Хай на камінні сохне сіть,
Хай випинається, як віть,
Отруйне дихання Медеї.

Встає у темну каламуть.
І за собою манить, манить.
Іде срібляста, ніби ртуть,
І з кожного сліда ростуть
Прозорі водяні...

***
О пів на дванадцяту сходяться привиди...
Гортають альбоми сімейні, листи…
І те, що було, вже ніколи  не витерти.                                              
І тільки нечутно витає: «Прости».

Ні звуку, ні фальші – відверті емоції.
Світлини ...

Як скажеш, мамо, так і буде
Поганого не скажуть люди
Ми ж, не якісь, оті приблуди
Ми їм покажемо, зажди
Ти, мамо, не переживай
Невдачам всім настане край
Спечемо пишний коровай
А вороги киплять нехай
Він завжди буде на столі
Й коли ми ще були мал...

бездонна спрага замордовує мене
щось безкінечне владне наді мною
не як тяжіння що подолане земне
а щось зіставне з чорною дірою

вже не приваблює земного неба вись
за нею є ще досі невідоме
і скільки б не просив себе зректись
та ні не можу я уже н...

Мій батько вмів добре клепати коси
Бувало, що й сусіди приходили:
- Ож, Михайле, а виклепай косу
Він надівав свої окуляри
Сідав біля пенька на маленький стільчик
І клепав, схиливши трохи набік голову
- Бачиш, отак треба, з одтяжкою,- казав мені
А ...