Вже лежать зчорнілими сніги,
Хочеться писати про весну...
Вистачить натхнення і снаги,
Щоб, не надсилаючи нудьгу,

Щоб, не декларуючи порив,
Щоб, не нівелюючи любов,
Дещо анонсуючи цей вплив,
Про весну - невимушено знов?

Бо жінки, як правило, в...

А памяташ, як колиси
Билисме молоди?
Як над нами місяц висив,
І за нами ходив?

А памяташ, як сме ішли
Од села до села...?
Гори несли наши пісні.
Як  било весело!

Або товдиль. Веснов,  зрана
Співав жайворонок...
В тамтім році нас вигнао
У ...

крізь косми мли що дихали землі        
клубочились і рискали вовками        
носили дзвони в кузню ковалі
і гул стояв дзвінкий важкий мов камінь          

тріски палали жар угору вивсь        
розметана довкіл червона глиця
то іскрами зривалася...

Можна і треба нам молитись.
Молитись щиро й гідно нині.
Молитву вчує наш Спаситель
і дасть, що треба Україні.

Молімося завжди і всюди –
в церквах, костьолах, синагогах.
Якщо молитись будуть люди
між нами зміниться дорога.

Ставаймо бе...

У моєму рідному Надсянні майже в кожному селі, чи містечку люди говорили своїм діалектом. Мали свої осбливі слова, свій наголос... Біля Улюча було село, в якому твердо вимовляли літеру "л". Хтось з Улюча придумав такий ось віршик і при зустрічі з людьми з...

Не тямлю, як я опинилась тут:
серед зими... до білих стегон боса,
щоб ти блукав між пасмами волосся
до скроні подихом маркуючи маршрут.
До ноти До в октаві номер п'ять,
коли тремтять усі тілесні струни
дограємось, бо вільні і безумні,
а зорі хай ва...

зима гірка зима тонка еротика
полуда руки сонні аж скляні
навіщо сяєш від одного дотику
як апельсини мерзлі на вікні

усе непевне набуває значення
усе хистке дається нам само
і ця пітьма якої ми не бачимо
торкає губи наче ескімо

лежи тебе невид...

Душа. І все – і більш нічого…
Ні навіть слова на вустах,
Ні думки, – віра лиш в Христа,
Смачніша від всього смачного, –
Хто вже дожив хоч літ до ста…

Натхнення завжди прагне верху,
Як випар пнеться ввись і ввись…
Слідкуй за ним і все молись –
Як...

вписали гнів в моє життя
вписали батьків болі
все це я прийняв як сміття
все таки став я з колін
вірив в слова батьків своїх
вони не були голі
в них була воля любов сміх
віри не з’їли молі
  
вишита правда на лиці
віком руки покриті
вони ...

Як греблю рве - не втримати човна
До біса берег! Ніч без дна,
А я - без сили
Робити щось наперекір...
До ранку перекроїть вир
На білий прапор
Змилені вітрила
Засну... Засну і може ти
Причалиш там, де є мости,
Яких я дивом досі не спалила...