Вибачте, що читаєте ці слова, написані мною. Якби ці самі слова, були написані кимось іншим, або вами самими, можливо, вони вам здалися цікавішими чи важливішими, на які не шкода хвилин свого життя, в які можна вкладати будь-яке значення а то і багато...

У моєму атебешному кульку — великий кавун, а надворі вже пахне осінню.
Кавун достобіса важкий. Я міняю руки, але підступний атебешний пакет з кожним кроком дедалі сильніше впивається в мою долоню. Я із заздрістю дивлюсь на різнорідний натовп біля Центра...

    Для щастя багато не треба – викликали з кількома іншими зі строю, видали автомати, й до подальших розпоряджень – на вулицю, курити. Краса! Відомо ж – в армії все, що поза планом, таїть в перспективі можливість зашаритись, а значить – легенько нагнути ...

Кілька днів я жив не сам. Зі мною жив Альберт. Альберт — харківський комар. Жив він у мене, звісно, злочинним чином — якось просочився у відчинені двері і сховався в кульок з кульками. Вночі вилітав вечеряти, звісно, на халяву. Тільки я вимикав ноут, Ал...

    .."Мені потрібні важкі й потужні гармати. А ще фортеці, величезні залізні фортеці в сотні гармат, що рушать морем і спопелять береги. І багато людей. Дуже багато, на землі й під землею, в одностроях кольору бруду. Але різних відтінків, за них ви стане...

    Мій квіт ружаний! Шипи моїх дум, катиця снів моїх! І далі шелест іще тисячі слів, що опадали і змішувались. Слово було сказане, й ще було теплим, але не рухалось, і рухатись, як все мертве, вже не могло. Герцогиня мовчала, тож гофшталмайстер поштиво з...

    Качани кидав просто з балкона, брат теж. На восьмому поверсі так зручніше – читаєш книжку, гризеш яблука, а як набереться ціла обойма, вистрілюєш недогризки, один за одним галасвіта, прямо в небо – й знову до книги. Висота дозволяла їм перелітати усі ...

«Сяду на пеньок, наїбну пиріжок», полюбляв повторювати дядя Серьога, коли випадав час перекурити в перерві між роботою. Він відставляв ще гарячу бензопилку, дістав свій «Космос» і дивився на зроблене: обчухраний хмиз лежить у великій купі, яка височіла на...

… 1995 рік, пізня осінь, за вікном школи періщить огидний і затяжний дощ, на першому поверсі — великому, за розмірами схожому на спортзал — змійка зі столів. Галасливий люд передає один одному квашені томати і бутлі з самогоном, бо горілку випили за пер...

Слова позначають для нас кордони. Слова спрощують світ, але і допомагають визначитися. Вони маркують почуття і людей. Але буває, що вони безсилі і тільки заплутують. Тоді світ не такий, яким був раніше.
Слово може позначити шлях і дозволити одразу визнач...