Вижовкла зі злості,
В’їдлива, мов дзиґа,
Крутить світом осінь,
Наче сонцем – циган.

По міських алеях,
Загнані й вихрасті,
Ми кружляєм з нею:
Зупинитись – впасти!
***
...

Потукаю в віконечко.там порожнеча...літають люди,кудись на роботу поспішає листя..здається передавали суху погоду,але з похмурого неба моєї душі знову рясною зливою падають машини..тисячі машин-великих і малих,сірих-похмуро рожевих,небезпечно фіолетових с...

Пісок утікає крізь пальці, мов час
присутності літа – лови, не впіймаєш,
забарвлює вечір у колір папаї  
і вітер востаннє завів «ча-ча-ча»...

земля пригорнула пожовклий листок -
прощальну записку тепла і привілля,
а сонце сховало блискучий мобільн...

«Просто так»

В її житті  все завжди  було розмірено, точно і ясно. Вона знала, як все має бути, бо сама збудувала собі таке життя. А тому як сміє він, цей дивний хлопчисько сіяти в її душі сумніви?
В своїй фірмі Ліза все про всіх знала, тільки йо...

Мене звуть Анді. Якщо хтось запитає з якої нації я походжу — скажу: я рудокопець! Країну Рудокопія я вигадав давно. Ще зовсім маленьким мені подобалось сидіти під ковдрою і мріяти. Розумієте, там було темно і затишно, неначе, в справжнісінькій печері. Ну,...

- Тато, а що таке базар душ?
- Це такий базар, синку, де товар водночас виявляється торгашем.
- А навіщо його створювали?
- Це одна зі зразкових манер контролю, малюк, як гроші, релігія або мода.
- І що ж там продають?
- Себе. Свої бажання ...

Суничний день ласкаво гладить плечі,
Сміється сонце – хмарка набакир.
Несе у небо клекоти лелечі
Терпких годин синявий водовир.

У травах чеберяє босий вітер,
І затишок джмелем на руку сів.
Клубочком соковито стигне літо
Під крилами розморених сад...

Перш ніж щось написати, задавайтесь питанням
не що ви хочете написати і не як ви хочете це написати,
а що ви хочете передати тим, що напишете.

Він намалював картину. Ся картина була суцільне прокляття символізму. Полотно посередині пусте. Тільки по ...

«Поганий пес»

Поганий пес! Поганий пес!» Скільки разів мені доводилось чути ці слова від діда Юхима, місцевого п’яниці.
Він жив у невеличкій похиленій хатині на краю села і славився своїм важким характером. У нього не було ні родини, ні друзів, ...

***
Поїзд нагадував кроки небесних копит і викликав страшенну дорожню спрагу. На деяку мить мені здалося, що я - Божий витвір, непорозуміння, з яким іншим пройдисвітам варто зіткнутися в майбутньому. Хотілося розповісти тутешню й тамтешню автобіографію я...