Шукаю роботу порноактора. Сантехнік Вася.

...

Мати вважала, що найкращі ліки від нежиттю це в’єтнамський бальзам «зірочка». Процес лікування починався з ритуалу відкриття залізної коробочки. Найшвидший і найпростіший метод був у батька. Він відкривав коробочку за допомогою двох пасатижів. Одними охоп...

Під Карпатами, на Хустщині є місця де зупинився час.
Там повітря чисте й прозоре, коли вдихаєш його, то ніби їси великою ложкою і не можеш наїстися, ніби, це все — що потрібно тобі для життя.
Там вода смачна і живильна, коли п’єш її то відчуваєш весь бу...

Звичайний літній ранок. Прокинувся зі сходом сонця, зробив зарядку, вмився. Онуки ще сплять. Заглядаю на кухню, де дружина готує сніданок.
- Що ти мене контролюєш! Іди на політінформацію!
Вулиця, де ми мешкаєм, на краю села,  виступає далеко в с...

        – Зараз, зараз, дівчатка. Зачекайте, уже відчиняю,  – то я до синичок.

       Кожного дня, десь близько восьмої ранку, вони, як тільки назирять мене,  хутко злітаються й розсідаються на галузках сливи, що біля сараю.  Я беру ключ і під їх нет...

     Цьогорічна «корона», а потім і жорсткий локдаун, посадила вдома на віртуальний ланцюг старих і малих. Слово «ніззя» повсякденно звучало з кожного телеекрану кардинально змінюючи стереотипи нашої поведінки. Але серед всіх негараздів, що іноді звалюють...

                                        

Він був завжди поруч: красивий, благородний, показний. За ним я була, як за кам’яною стіною. Всі заздрили моєму щастю. Я його водила до подруг в гості, вони ж, суки, лише крутили хвостами та стріляли в нього св...

Догорають калини грона червоні. Криваві грона у очах не гаснуть, як не заплющую. Не ховають очі те полум’я, що розгорається в серці, попри те, що навколо зима, аж до обрію. Немає обрію, кінця немає. Сліпить у очах, та як знаки – сліди ті калинові грона. К...

Я ховаюся в темряву ночі, ніби для того, щоб відшукати там відповіді. Немає відповідей, але немає і часу, хочу плекати ілюзію. Я вже не знаю чи хочу шукати, але коло все одно не зупиниться. Вже знайшов, чого не хотів, знайду тільки те, чого боюся.
Невже ...

І навіть, коли світ зустріне останню ранішню зорю, я буду після. Непомітним. Невловимим. Спецією, що змушує розквітати ваш сенс життя. Бо з’їдаю прісність, щоб могли блукати у затишному сомнамбулізмі.  Насичую легені трепетом монад і прикладаю до ваших гу...