Осінні промінчики сонця вже не гріли, але ще ніжно цілували маленький носик та щічки, віддаючи своє останнє тепло. Вітерець бавився кронами дерев, зривав перші позолочені листочки та, кружляючи їх, легко опускав на паркову доріжку, старі пофарбовані лавоч...

У дитинстві, років у п’ять, я мріяв: коли виросту, то обов’язково стану собакою. Тоді думалось, що можна вибирати не тільки професії, а і подобу, тим більше, що сусідський двір сторожила вівчарка Ізвєрг — сильна і безстрашна.
Та не судилось… Мрія в оди...

Спека того дня стояла пекельна. Асфальт видихав гарячу пару під ноги перехожим. Крапельки поту струменіли її скронями, залишаючи мокрі борозни, та дівчинка начебто не помічала цього. Вона грала.
Тужлива мелодія змінювалася на легку й дотепну. Звуки, що ...

Там, де Володимирська вулиця залишає розлоге плато, на якому колись стояли міста Володимира та Ярослава, а тепер стоїть середмістя сучасного Києва, починається її похила ділянка. Вона тягнеться аж до Либіді – не вельми стрімка, але таки затяжна, одним сло...

Вогні.
Їх у такому великому місті, як Харків, багато, особливо в центрі. Там від світла аж очі ріже — сліплять ілюмінація на великій ялинці, екрани величезних моніторів, фари сотень авто.
Чи скрізь так? Велике місто — різне місто.
Достатньо проїхати кі...

Багато хто чув вислови "літературний запій" або "читати книги запоєм", але ніхто не знає, як це відбувається насправді.
А відбувається це так: приміром, сантехнік Вовчік ось уже три дні не виходить на роботу. Через три дні його колеги помічають, що сант...

– Не так, не так! Дальньою ногою відштовхуйся! Мах – ближньою ногою і руками разом! Головою вперед і навзнак! – фізрук раз-у-раз повторював цю настанову, а я щоразу робив усе навпаки: відштовхувався від землі ближньої ногою, летів уперед чимось не тим, і ...

Коли зручно сидиш на розлогому плюшевому сідалищі в якомусь сучасному кінотеатрі...

або незручно вмостився на сідалищі нерозлогому в кінотеатрі геть несучасному...

або довільно лежиш вдома на рідному дивані перед пласким або дещо опуклим екраном...
...

...на третьому поверсі блиснуло скло, рипнула та ворухнулася одна зі стулок довжелезної балконної рами, складеної з чогось екзотичного, на кшталт прямокутних віконечок, якими бувають обладнані салони річкових трамваїв. У щілину між стулками висунулася чия...

- А який він на вигляд цей бог війни? - запитує дружина, підливаючи в чашку чоловіка свіжозварену каву.
- З заклепаним черепом, пришитою рукою і протезом ноги, зробленим з надгробного хреста, - Данилюк п'є каву без особливого задоволення, як зелений ча...