Вона сиділа на порожньому вокзалі.
Він нервово ходив взад-вперед, очікуючи на нічний потяг. За вікном було темно і холодно. Нічні метелики та мошкара грілися у світлі самотнього ліхтаря. В невеликому напівпорожньому приміщенні було не набагато тепл...

Похмурі осінні дні навівають сум. Небо, затягнуте сірими хмарами, постійно тримає в напруженому очікуванні дощу. Але виглядає сонце – і все змінюється. Вітер грає на золотих цимбалах тополиного листя, співає пісню останнім теплим дням.
Душа прокидаєтьс...

Як ти сказав:
живи коханням,
на небі хмарами люби.
А дощ впаде -
у морі знайду
всі твої сльози між води....

Між першою ночі і першою надкушеною вишенькою
Передчуття терпкості нервове сплітання пальців поміж колінами
Жмутки прив’ялих ковалій що конвульсивно здригаються
Згадуючи запах твоїх парфумів на основі їхньої крові

Десь коло першої ночі на площі волі...

Чекати годинами, безмежно. Нарешті зустрітись, цілуватись.
Блукати вузькими вуличками, досвітанку. Сидіти навпроти, ловлячи посмішки. Пити вино,
знову цілуватись. Поринаюти в безмежний вир хмільного танцю і цілуватись, цілуватись, цілуватись. Самотушк...

Видершись на дах найвищої будівлі свого міста й довго-довго дивлячись на зорі, думати й не розуміти, замислюватись і не збагнути всю ту дивну істину, яка сидить чи то стоїть поруч, яка можливо навіть не розуміє якого біса ви видерлись так високо, але їй ч...

Кленове листя над моєю головою скоро пожовкне. Вітер, колисаючи його, вибиратиме найбільш нетерплячі листки та запрошуватиме їх у вільне падіння. Мені ж з кожним опалим листком відкриватиметься ще один шматочок блакитного неба.
Небо стане об’єктом мого с...

… Давно вже … Хоча… п’ять років – це давно? Але іноді здається, що цілу вічність я чекаю. Чого? Не знаю. Ось сиджу тут, а люди приходять та йдуть геть. А я сиджу собі…
Ні, я не тут живу!  Хоча іноді й думаю собі - ось аби хоч трохи ближче перебратись… А...

Він точно
араб,
Вона, можливо,
із котроїсь з Корей,
(як) так сталось,
що їх поєднує
Наша Мова,
тих кілька слів із різних розмовників,
якими
Вона
Йому
розповідає
про
Писанки...

Ось я і вдома. Привіт, люба! Так, дуже втомився... Знаєш, мабуть не сьогодні. На моїх губах ще смак вечірнього вокзалу, а шкіра не позбулася залізничної пилюки... сьогодні нам ліпше торкатися тільки думками. Так, провідниця була горбата і в подертих колго...