Горіхова. Трохи прохолодна зранку. Осінь. Наша. Кавова. На автобусних зупинках ввечері. Вона наскрізь проникає теплом, гріє руки і посміхається Твоїми вустами.
Вона вимірюється кроками, телефонними дзвінками шаленим серцебиттям і моментами зустрічей....

Привіт. Мене звуть Владислав. Я вигаданий персонаж. Я не існую, але це не заважає мені говорити. Знаєте, чим більше слів, тим більше неспокою. Команду «заткнись» я завжди розумів буквально. Від того в мені розливаються потоки жовчі. І це роз’їдає труби мо...

знову втратив,
знову знайшов.
нічого нового.
нічого нового.
по цій вулиці,
ще вчора йшов,
заливався колою,
заливався колою.
забував про минуле,
залишав на майбутнє
свою нікчемність,
свою нікчемність...
та раптом згадав
про тебе,
про чарівну,...

Чи потрібно вірити завжди й всім?
Якщо ти невіриш, то оберігаєш тільки себе, й не побачиш правди серед брехні...Якщо віриш, то навіть хай 10 людей збрешуть а одна скаже правду й ти їй зможеш допомогти. Обпечешся 10 разів, зате одного можеш спасти...

Текст видалено автором твору...

Життя…Просте життя…На щастя,не просто існування…Заходить біль,навідується захоплення,яке старається заповнити пустку…Любов усюди. У словах і посмішках,у поглядах і дотиках…Кохання,як і не бувало ніколи,але це не так важливо навіть…Головне ж – дружба. Ті л...

Текст видалено автором твору...

***...

Текст видалено автором твору...

Сьогодні
пахне осінню.
І модою новою - на мовчання.
А осторонь комусь кричать
повчання
Що краще тиші, більше, як в стократ.
А ти мовчиш.
І я мовчу.
Мовчать.
Щемлять печалі.
Ти мовчиш. Мовчи й надалі.
Бо ще недовго. Залишилась мить.
Ще мит...