Скільки ще буде зим, скільки ще буде весен,
Нам прирекли зозулі лютих багато літ
Снігом сади завіє, крига на ріках скресне
Довго іще блукати нам по оцій землі

Скільки уже прожито, сіються дні крізь сито,
Час безпощадний мститель - все, що посіяв, ...

В країні Вранішнього сонця
легенький вітерець злетів із гори Фудзі
й торкнув крилом прозорим
цвіт сакури
і персика пелюстки
що виріс під прадавньою стіною
де в піжмурки зійшлися грати діти
для них то пустощі
весела забавка
дитяча гра
для смертн...

Віднині вирує в нас горе,
І вітер, мов ножиці смутку,
Що мрії найкращії кроїть –
Як спомини наших здобутків.

Той Київ, що бачив я в лицях,
Розумних, мов мудрого діда.
Коли він до себе, покличе,
Онуків, що в місто приїдуть.

Не згинуть, від ран ...

Цензура цензурує цензуру,
Сьогодні ти скажеш, а завтра запишуть,
Твою душу залиють від "covid" залишеним спиртом,
Від ампул до ампул, комусь їм "zajebiście".

Полином потрави приплавлені зів'яленим листям,
Небога від Бога, сусідка зустрінe ізр...

Цензура цензурує цензуру,
Сьогодні ти скажеш, а завтра запишуть,
Твою душу залиють від "covid" залишеним спиртом,
Від ампул до ампул, комусь їм "zajebiście".

Полином потрави приплавлені зів'яленим листям,
Небога від Бога, сусідка зустрінe ізр...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

І коли вона плаче: «Я більше не знаю, хто я», -
Відкидаючи пасмо вогню зі своїх очей.
Я пишу на її ключицях: «Жива, як хвоя.
І колюча, немов стерня. І м‘яка, мов глей».

Мені хочеться їй написати: «Ти - тил і зброя.
Ти - і рана, і бинт, і медик, і л...

Зникай із моїх радарів.
Зникай.
Нехай…

Я буду тебе берегти як зіницю ока.
Душа моя темна, ніби ріка, широка,
Прийме твою зраду так, що і сліду…
Ай…

Я стільки хотіла сказати… слова, як мід,
Забили мої нотатки, вуста, як соти.
Благаю тебе вміль...