Цікаво) Інтрига вже закручена, і цікаво, що буде далі. Чи то банальне "як мусить бути", чи щось несподіване? ...

"Над ненаписаним словом"... справді, скільки ж цих слів і образів часом кружляє у думках, в'ється, сплітається, але так і не виходить на папір... а те, що виходить, це лише верхівка айсберга, якась невеличка частка... а скільки ж там ще залшається у думка...

Своїм вправним вступом Ви вміло звабили читача до космічної подорожі. Я відчуваю себе космонавтом "Блискавки". Дякую за відчуття надлишку адреналіна. З повагою, Анатолій....

Хвацьке, позаземне мислення автора захоплює і несе читача космосом, унеможливлюючи відчуття земних пристрастей сьогодення. Фундаментальний твір, гідний паперовій публікації. Бажаю творчих успіхів. З повагою, Анатолій....

Рокова паралель поміж минулим і майбутнім "жовторосії". Правду кажуть: хто не памятає минулого, той не має майбутнього. Гарний нарис. З повагою, Анатолій....

Гарно написано… і сумно. Бо вже вкотре це все повторюється і повторюється… ((( Співставлення України і Ірландії дуже вдале, надає творові об’єму і водночас узагальнення. Хоча твар прозовий, але чимось, як на мене, нагадує поезію у прозі. Усе стисло, але м...

Гарний вірш. Чіткий і атмосферний. Мені особисто він навіяв особливий настрій… певно, це й є ознака гарного вірша – що слова поета не лише відтворюють думки поета, але й навертають читача на щось особисте, якісь настрої і спогади. Як на мене, тут якраз є ...

Гарна мелодія, цікава поетична фантазія!
Щоправда, образ міжгалактичного простору
для мене завжди був надто холодним, страшнуватим,
але сміливіших, ніж я, людей, він приваблює.
Ви, очевидно, належите до останніх.
З повагою, Вікторія...

Дуже гарно, Шоне, і знову, як завжди, сумно, навіть безпpoсвітньо якось. Але не дивлячись не депресивність мотиву, вражає образність вірша - читаючи рядки, я ніби вживу побачила зображене Вами, особливо оте:
"Самотня хмара над Кіллкенні
Шматком м’якої ...

Яскрава й приємна замальовка, написано смачно, майстерно, з любов’ю. Такий «український рай» любив зображувати Гоголь (і два Івани – від нього), подекуди – Шевченко та ін., він став еталоном в українській класиці, але читаєш, а на душі чомусь сумно... І ...