Засумувала біла береза
Серед осінніх дивних тривог,
Темнії ночі зирили в очі,
Наче з ікони змолений Бог.

Лист очерету, гострий, як лезо,
Краяв пітьму на зчорнілі коржі,
Зорі ковтала хмар потороча,
Пхаючись небом, наче бомжі.

Десь там за лісом ...

Пусткою сяють храми…

Пусткою сяють храми  –
і дощ накрапає підступно,
і місто безодня Валгалли
і тихо, спокійно, відлюдно.
І небо свинцеве мов стеля
і краплі важкі мовби кулі,
і дім мене жде мов постеля
і вечір, і чтиво, і люлі…

Валерій Цимба...

бачиш там на небі зорі –
це примари у минуле
з неприкаяним сумлінням
що зітхає і не спить

на просторах неозорих
в час коли земне поснуло
в небесах зірки нетлінні
блиском ловлять кожну мить

кожну мить життя земного
від якого відцурались
...

Пане Сергію те що сію
Плодами обдарить колись
Поки що не всі розуміють
Покладену у рядки мисль

Правопис зроджений над Сяном
Пливе пагорбами Карпат
Пахне полем не заораним
Полином що сів в предків сад

Певно в далекій Україні
Поети стелять...

Є наша церква, як споруда,
А на ній бляха золота.
Зайшов у нутро – а де люди?
Чому людей наших нема?

Бані - земель наших корони.
На жаль, вже тихнуть молитви...
Хоч ваблять пресвяті ікони,
Тебе нема. Скажи де ти?

Твоя відсутність в книжках...

Слугував царю міністром чолов’яга сивий,
Мав дружину променисту, молоду, красиву.
Всі до неї липли оком, особливо цар,
Домагався, як нівроку, за великий дар.
Та міністру не до згоди, бо жону любив,
І ніколи в світі шкоди б їй не причинив.
Він, було,...

Вітер струшує горіхи
Груші гріються в траві
Навіть дощ, і той - на втіху
Коли осінь в голові
Коли золотом на серці
Викарбовуєш слова:
Ти моя... Солодким перцем
Захід сонця залива
Вже черленого по вінця
По найдальших закутках
Знай, ховається утіх...

Торкатися. Танцювати.
Заливатися сміхом, а не вином...
Бути відвертим, але змовчати,
якщо твоє слово - гостре, як скло.
Часом - сповільнитись, щоб помічати
погляди довші, ніж мимохідь
Богові вдячність свою дарувати
і мати взамін - цілий світ......

Розстебнули зелені плащі
Від утоми горіхи волоські,
Анероїд "зайшов у дощі".
Це вже осінь.

Не питай, чи дратують рядки
Про покоси руді, білі роси,
Грибарі, що гребуть в рюкзаки
Навіть осінь.

Медитую в полоні озер,
Зі своїм ритм осінній узгодж...

Розсталися чаплі з болотом.
Щоб масовим був переліт,
Уклінно запрошує autumn
До пройми небесних воріт.

За ними - одне і те ж саме.
Та кличуть в дорогу серця -
Відчули, чутливі, що summer
Сезон дотягнув до кінця.

Поети, мовчати не смійте -
Пу...