на «що» та «є»
за-для по-разки
розпалось царствіє буття…

***

неділля –
взаємна незалежність
я
є
хто
що
де
й
коли…

***

хай що б там
як би не було
воно приречене відвіку…

P.S.

спасіння –
незалежність
від Бога
долі
тіла
та...

Я дихаю ніччю цією;
сльотою багновищ цих тихих, -
цю цілість вважаю своєю
серед епох дивно диких.

Душа заглядає в озерця;
в світанки туманні і легкі.
І туга торкається серця,
і подихи дивні, і терпкі...

А там заховалося чудо;
у серці людськом...

у смерті розкладешся лиш на те
із чого в смерті склався…

***

не можеш бути без не бути
без перестати стати –
зась…

***

в неділлі Божому
незрушно
все зарівно життя та смерть…...

Ці речі до болю мої
у присмерку варти і ночі.
Згорають на мертвому тлі
мрії мої і пророчі...

Згорає епоха на тлін
й минуле на вугіль чорніє...
Майбутнє в солодкій імлі
і серце в надії зімліє.

Та в ньому скрадеться печаль
і туга від котрої бит...

смерть є
без «є» немає смерти:
смерть є не тут й тепер життя…

***

хто тут й тепер за-вмер в по-діях
той вже здолав життя як смерть…

***

смерти стільки ж у життях
скільки в тут й тепер було та буде…

P.S.

смерть є
без «є» немає смерти...

Глибинні звуки дзвонів потоплених;
тіні ж вбитих колишуться тихо.
Десь згорають міста нескорених
і в сон пролазить підступне те лихо... -


Валерій Цимбалюк, м. Ковель, 12 жовтня 2024 року...

Крок по кімнатам порожнім,
тихий вітер б'є в підвіконня
осінь рветься у дім подорожнім.

І в кімнатах тиша і спокій:
на полицях книги із пилом...
й запах літа відчутний мов докір
не відбившись в дзекалах ще тліном...


Валерій Цимбалюк, м. Ковел...

І, книги, не стануть в нас снами;
холодні ті ж стіни - туманом.
Світ мокрий, й окреслений нами
все згідно за чимось там планом...

Ми тілом, проникли в цю Осінь,
в сльоту і відбиті дзеркала
калюж - де живе та вся просинь
думок, щоб дала нам лекала...

Золотий час Осені Тихої
де падає лист у скверах,
де птахи завмирають на миті
і п'ють воду джерельну.

Святі віти верби
грають мелодію вітру;
і тихне трава у сні
і в кроках жовтневих...


Валерій Цимбалюк, м. Ковель, 10 жовтня 2024 року...

   «… Прочани струминою однією
          До замку й до Петра туди текли
          І другою вертались течією…»
                                          (Данте Аліг’єрі)

На битій дорозі
До кумедного міста Реймса*,
Де собор колючий
Наче щетина дик...