Пригорни мене ніжно, з любов'ю,
Щоб забула печалі свої,
І в очах з'явилися сльози,
Від терпких обіймів твоїх.

Приголуб мене так, ніби вперше,
Щоб хотілося знову літать,
І птахи оселилися в серці,
Щоби в наше життя завітать.

Загорни мене ніжно ...

спи, моя жінко, спи
вкрившись туманом, зібгавши коліна
час проминає і осінь - не винна
спи, невситима, спи...
твоїх бажань соляні стовпи
змиє дощів невблаганна втома
в коконі мрій зазимуєш вдома

вмій зачекати, але не терпи......

Баладу сьогодні я вам заспіваю
Щиреньку, сумненьку, правдиву, свою.
Хай вона минуле усім вам згадає.
Хай скаже як правда гинула в бою.

Уже чверть століття минуло від дня,
Коли нашу землю заливала кров.
Тоді Лемківщина й вся Галичина
Боролись ...

Колись блукаючи «горсадом»,
Помiтив я старого дуба…
Нiби зiбрав козацьку раду
Кремезний, аж дивитись любо.

Та, раптом, вiн завмер, закляк,
Не ворухнеться, як стiна-
Побачив критий пилом шлях
Десь там, де сива давнина..?

Ото ж i я став поруч ти...

що б ти не обрав
завжди пошкодуєш…
не обов’язково через те,
що, як виявилося
обрав, нажаль, не те
чого, насправді, хотів
не там, не тоді, не так
чи, взагалі, ніяк…
ні, неминуче, пожалкуєш тому,
що обираючи одне
мусив відмовитися від чогось ін...

Розкажи мені, осене, як багато ти бачила?
Про стареньку бабусю,
яка сидить в парку на лавці,
ніби вбирає у себе останнє сонячне проміння,
для зарядки старенького аккумулятора.
Чи може, про дітей, які бігають у тому парку,
здається, намагаються наздо...

Поговорить з вітром історії час
Пам’ять жити буде доки є живі
Поранені гріхом тут посеред нас
Промовлять могили зашиті в хащі

Покажімо світу де вбивали нас
Партійні ідіоти минулих років
Подуй прошу вітре співай парастас
Почує хай ворог що зл...

Що наше життя i що далi
За горизонтом подiй?
Розбитi пророком скрижалi,
Пустеча i жодних надiй?

Ейнштейновi примхи, омани..?
Примарливий лiд самоти,
Чи морок нищiвних туманiв
I все там- нiщо, i нiщо там вже ти?

Що там, за отою межею,
Там думк...

В очах твоїх я бачу невідомість,
Там так багато смутку і журби,
Що поглядом ти забираєш до полону,
В якому ми з тобою у пітьмі.

В очах твоїх незрозумілії питання,
Чи є кохання, справді, чи було
Воно між нами, і коли востаннє,
Воно так винахідливо...

Хмарка пливла по небу...
Хмарка пливла за сонцем...
Ловила його проміння,
             По ньому летіла увись.
Та сонцю було байдуже,
Воно вперед дивилось.
Коли для усіх ти сяєш,  
              Одному світить не берись.

Коли ж воно горде сховал...