Ми ж відтворюєм, риси дерев,
і, вітрів, відчуваєм слова,
бо своє, у природи берем,
та, вже обертом, йде голова.

І, той рух, що захований в нас,
той останній, що зробимо в сон...
у Буття, вкотре входим щораз
із Життя, мов. Із пройдених, Зон...

...

вічність
не триває довше миті
бо ж незрушна тільки мить…

***

незворушна мить
бо їй нічого
не бракує
тут й тепер…

***

не минуща в часі
мить
час у миті
вічно неминучий…

***

якби мить у миті
не була
не мінився б час у митях…

P...

тіло не твоє
не тут й тепер
раз думки й чуття
із тіла…

***

тіло духу –
світ:
вивернись назовні
повернись до себе…

***

раз думки й чуття
не в тілі
всі тіла –
твої
тепер і тут…

P.S.

твоє тіло
як кулак:
розіжми себе
розправся с...

ковтає грубий камінь той
хто душу не відкриє в горі…

***

радістю ділитися із иншим –
множити її на два…

***

удвоє зменшує біду
хто горем ділиться із иншим…

P.S.

відстороненість та незалежність –
співчуття зворотній бік…

PP.SS.

...

З іі губ, не зірветься прокляття,
тай сльоза по щоці не впаде
лиш вуста, прошепчуть те закляття
і бажання, у Серце війде...

Не Циганка і певно не Відьма,
хоч в очах так палає вогонь!..
І близька, і вродлива, і рідня,
підійди - і в обіймах полонь!...

потік сансари
мудрий переходить
не вздовж
а впоперек…

***

хай мчать крізь тебе
всі потоки світу
ти ж незворушно стій…

***

потоки світу –
це лиш я
що дивиться на себе
збоку…

P.S.

Спас
не вздовж проходить
мудрості потік –
впопер...

явище –
це велетенське
я
вище світу
неба
Бога…

***

якість –
кість від кості
я
Життя врода
явлена з Адама…

***

ясувати –
в речі я сувати
прирівнявши я до є…

***

я –
я й це
яйце розбите…
благаю Боже:
знесись ще раз!..

P.S...

хуйовим
раптом став паркан
як написав хтось хуй на ньому…

***

знайди слова
щоб охуїли всі
описаним парканом…

***

не хуйовим стане той
хто для слова не паркан
а буква…

***

хто заборонить слово
хуй
хуйо́вішим одразу ж стане…
...

           «До мене, діти вдови!»
                          (Заклик каменярів)

Пісня вдівця

Сонце як та черепаха
Мандрує до світу тіней,
На цю падолистову ніч-домовину
Дихають холодом брили гранітні,
Які важко кладуть у підмурок дому
Невгамов...

Раптово вночі,коли накатує відчай
обіймає і душить, неначе привид,
підіймаєшся, п`єш чай, лізеш у нет
у даремних пошуках гарних новин,
із старих газет,що текою на столі,
дістаєш одну, очима ковзнеш світлини
тіх щасливих днин, що спливли димом
солод...