Римський форум спочине... І їжа на смак
Щось не той... Без упину, мов зграя собак,
Всі щось тявкають... -Досить політики, блін!!!
Хто її розуміє? Бодай би один...
Хто сліпий- той не бачить. Ти бачиш, авжеж?
Доїда, не інакше, корупція вже
Цю країну. ...

Така думка прийшла.
Взяв і вилив її...
Може й інші задумати схочуть.
Краде не лиш війна
Діток Батьківщині.
В деяких совість життя волочить...

Ви ПРАВІ, любий Друже.
Така правда у нас.
Батьків й дітей вбивали роками...
Правда в крові ка...

Немає в мене хати на селі...
А так охоче звів би при нагоді.
І мав би хоч який там шмат землі,
Дружину, діточок, — оце і годі,
Щоб щастям не обділеним вважати
Себе у цьому плинному житті.
Щоб сіяти було що-небудь, жати
Та віршувати... хоч би і вноч...

Звичайна річ: старію та сивію...
Але, коли на тебе подивлюсь,
Я, мов юнак, чомусь ніяковію
І зайве слово мовити боюсь.

І тільки вірші — вірні мої друзі,
Мої сміливі парламентарі —
Несуть, мов прапор, почуття мої,
Щоб передати на нейтральній смузі...

Як мучиш ти мене мовчанням...
А очі, боже мій, які! —
Вони наповнені благанням
Торкнутись теплої руки...

Мене п"янить твоє бажання!
Воно, мов течія ріки,
Що зносить на шляху містки,
З грудей вихоплює визнання...

Забути твій чарівний погляд?
А...

2
“В яку країну ти себе загониш?
Куди ти хочеш полетіти?
Що думаєш дістати в тій безодні?
Що там, крім страху й безнадії?”

Та іноді бажання надто явні,
І душу тягнуть мандри безрозсудні,
І прилетівши, бачиш: люди гарні,
Міста і села дружні й нез...

1
Кохання плаче: “Хто без мене ти?
В яку країну ти себе загониш?
Ти житимеш без сенсу і мети,
Лише з коханням долю залагодиш!”

А розум каже: “Геть рабів чуття!
Життя — то завжди боротьба постійна,
Є тільки в розвитку і в творчості буття,
Лише го...

Буває
Читаю
Затрачені рядки
В них бачу
Як плачуть
Дідусі і батьки
Їх драма
Не в храмах
Загарбані церкви
В руїні
Бо нині
Від них далеко ми

Над Сяном
Вже ранок
А нас в селі нема
Бо «Вісла»
Як мітла
Нас вимела з села
В чужині
Ми нині...

Бачу вихід, як світло в тунелі,
Лиш дорогою безліч капканів.
Я ненавиджу боти й шинелі,
Я іду у нічні партизани.

Балаклава безуста і кеди,
Надруковані вдома листівки
Про усіх джентльменів і леді,
Що хто бреше, краде, як і скільки.

Все що знаю...

В оцю цифрову епоху,
На швидкостях, майже космічних,
Ми знищуємо одне одного,
Звірячі маючи звички.

Тепер усе оцифроване:
І кохання, і смерть - лиш статистика.
Життя усе перетворене
В місце на серверних дисках.

У світ цифрової ілюзії
Так лег...