кусає око світ повік губами
ковтає в жадний ум…

***

спить ум вночі наївшись світу
зринає день в відрижках сну…

***

глитнув кус світу ум
перетравив
і спорожнився словом…...

Серце народжується у білому лотосі,
Вічне кохання його духмяність.
Поки дітьми були, ми за руки трималися,
Стали дорослими, палимо храми.

Храм — це душа твоя, заводійка й відлюдниця,
З сонцем заручена, віддана горам.
Інший — непослух мій, так запі...

Мені це правда не до тями
було то, чи лише здалось -
на дереві межи хрестами
кричить довірливий христос.

А на високій гілці янгол
рябеньким стріпує крилом,
цвірінькаючи, як за рангом
довіку складено було.

На дні волаючи молитву,
ще захлинаєть...

Ковелю



І день,  проникає у душу повільно і різко
своєю ж рікою,
тим шумом моторів із вулиць і гамону
площ...
Народження-смерть кружляють у танго
так близько зі мною...
і мить забуття конає в Руйнищах всіх
створених трощ... -


Валерій Цим...

Ця жінка, ніби осінь золотава.
Ще світла, тепла, щира і ласкава.
Вона така, як осінь ця казкова.
Душа її – феєрія квіткова.

Ця жінка – осінь, пані загадкова.
Вона, як тиша щемна, світанкова.
Хоча життя біжить, як літня злива.
В задумі йде, але ...

собі самому рівність –
майбутнє і колишнє тут й тепер…

***

майбутнє і колишнє значить:
тепер і тут все не в собі…

***

тут й тепер –
майбутнє і колишнє
вкладене одне в одне…...

у ділі головне ділити
й обділеною мати твар…

***

хто не ділить –
той не в ділі
той ні з чим залишиться ніким…

***

в ділі головне ділити
й голою тримати в раю твар…

PP.SS.

голий Бог в раю неділля:
все роздав
й залишився ні з чим…...

Й залишу слід на втомленій воді,
на тій росі за домом у полях...
залишу його у собі
пройшовши по минулим всіх життях...

А Батьківщина десь на краю сну...
у сприйняті, що Богом миготить.
І вкотре у собі я не засну
і вкотре пам'ять криком заболить!...

Помирають квіти за вікном
в тихім крику і вселенскім сумі,
за епохи тим марудним тлом
хтось спиняється в невидимій задумі.
Хтось спиняється і дивиться у даль
де сіріє той новий світанок...
а минулого і рідного не жаль
лише гірко так є наостанок... ...

Господа неділля –
рантьє безділля:
його в цілому все…

P.S.

скупий єдиний Бог:
не ділить все в неділлі
на себе й твар…

***

експлуатує Бог нещадно
неділлям втілившись у твар…

***

голодні й гнані
з могил встануть
як Бог прибутки пов...