А Вечірня Земля, спочиває у втомі, -
і й червоне проміння, пронизує світ...
В старезнім і тихім запущенім домі
хтось так чекає останіх всіх літ.
Хтось так чекає незбулого щастя,
і в пломені печі згорають світи... -
а доля своя ж і важка, і пропаща,
... |