Пащук Андрій, новобранець анархістського руху в уособленні Макая, а скоріш за все просто голодний озлоблений на людей заробітчанин, учувши крики якого про поневолену волю, Макай розтанув і пообіцяв нагодувати, чим і причепив до руху; Пащук Андрій – перше ...

- Ну, як я виглядаю?
- Нормально…
- Ні-ні, потрібна чесна відповідь! Це дуже важливо!
Він потупився.
- Що, так погано?
- Ти занадто худа, якась замучена і виснажена, неначе хвора. Голова непропорційно велика по відношенню до тіла. Ще ніби у тебе воші...

Текст видалено автором твору...

Саме так, дорогі майбутні учасники, і я в тому ж числі-розмова в колі друзів, бо за час попереднього конкурсу ми всі стали друзями, хоч і заочними.Виношу на Ваш розсуд, щоб ми між собою обрали, хто зможе провести наступний конкурс.Хто вже має досвід та хо...

ІІ частина
За буденними справами незчулася як промайнула весна, а за нею й літо спливало на спочинок. З’явилася перша позолота на деревах. Де-не-де маячіло жовте листя й ховалося у зелені, так, ніби бавилося у хованки. Дивина літо у розпалі, часом затяг...

Якби зореня було більшим і досвідченішим, то миттю вдало б, що воно – випадково забута під гіркою іграшка. Й Майя навіть не глянула б у його бік, бо то – чуже.
Ну, може, глянула б одним оком. Гаразд, навіть двома могла глянути: надто воно вже гарне! Але ...

Переможцями конкурсу є відразу три твори: №9 "Як коза Манька за сваху була" 77 балів, автор Неля Мостіпан; №22 "Ведмедик" 77 балів, та №23 "Тузик" 77 балів, автор Олеся Маркович.
Отже, переможцем конкурсу коротких прозових творів, як автор двох творів-пе...

До уваги авторів конкурсних творів №6, №16, №19, №20, №21, №22, №23, №24 - сьогодні о 24:00 спливає термін подачі рецензій з оцінками.
Конкурсні твори, автори яких не подадуть рецензій і оцінок, будуть зняті з конкурсу.
Рецензії і оцінки на твори, які з...

                              «… Моя рука
                                     Виводить ці рядки в напівімлі…»
                                                                  (Гійом Аполлінер)

Цієї безсніжної зими душа прагне липкої прози – солодка...

Професор Ловрашов, незважаючи на хворі ноги, біг до лабораторних столів. Усе повторював:



- О ні, ні, ні. Тільки не він. Скажіть, що це не він, - нейробіолог зупинився перед столом, і виголосив відчайдушно, приречено, із захватом, - Апсу, - потім по...