Ми знали, що світ вже не буде таким, як раніше.
Вірус, що поширювався зі швидкістю міжнародних авіарейсів, наступного дня мав докотитися і до нашої маленької домівки.
Ми не пішли на роботу, тінями ходили з кімнати в кімнату, час від часу повертаючись до...

Світанки тепер тихі та лагідні.
Але наприкінці серпня приходить знайомий зі шкільних років неспокій. Кінець волі, друже, час тепер тобі вже не належить.
Яка іронія: тепер мені належить увесь час, що залишився.
Світ відгородився від мене гектарами запущ...

Варел Лозовий
КІНЬ КОЛЬОРУ ВОЛОТІ ОЧЕРЕТУ

"Навесні - світанок.
Білішають  серпанки гір, он вони ледве побагріли. Торкнуті черленю хмари тонкими биндами розкочуються небом...
Влітку - ніч.
Безумовно, вона чудова в місячному сяйві, але й без...
Сут...

Варел Лозовий
ОБЛОГА ПОЛОЦЬКА

Ця вже призабута історія ховається, як хвіст у лисячій норі, в далекому шістнадцятому столітті – на широких теренах Великого Князівства Литовського, Руського та Жемайтійського,  саме напередодні його об’єднання з Королівс...

                                           Середовище обраних.

Ніщо так не згуртовує людей як стародавня, інтелектуально-захоплююча, забава шотландських пастухів – гоуф, що в сучасному вигляді сформувалася як спортивна гра – гольф, лиш в дев’ятнадцято...

Тим часом до храму підтягнулися місцеві комсомольці, інша, як кричав битий дяк, «босота».
Хтось колупнув церковну стіну, хтось вибив вікно, троє молодиків заходилися коло брами, гурт товк щось у церкві.
– Хреста перш за все треба звалити, – дала пропози...

Чим старші стають люди, тим більше вони замовкають. Не всі, звичайно, і кожен замовкає по-своєму, але якщо придивитися, то виявиться, що чим розумніша людина, тим вона замовкає більше.
Посередині свого світу, у повсякденному з ним спілкуванні, у щоденном...

Стояли так, обнявшись, дивилися на храм.
– Я зруйную те зілля, – наразі випалив Данило. – Чи на Великдень, чи на…
– На Великдень, на Великдень, – аж підстрибнула Люська. – Щоб отак жужмом усе – і святих, і архангелів, і хрести, й поклони – все під ноги,...

Для сотень, а то й тисяч художників заповітною мрією є – віднайти свій почерк у малярстві. Для більшості, навіть професійних художників мрія залишається нездійсненною. Василь Копайгоренко володіє оцим справжнім даром, хто  бодай один раз бачив його картин...

   Це оповідання увійшло до фіналу цьогорічного конкурсу морської прози "МАТЕЛОТ". Перший мій досвід з екстрашвидкого опанування практично незнайомої теми,  змагання на чужій території, за чужими правилами. Написав його за тиждень, хоча тотальна більшість...