Харонеї – це до пекла входи,
шлях до них показує Харон,
річка Стікс і Лети сонні води –
вартові пекельних охорон.

Світ кохання – часточка природи,
є там рай і пекло, і кордон,
окрім того діє ще й закон:
шлях туди – крізь харонеї вроди.

Світ к...

Цей перший день весни щороку
привласнює мінливості ознаки:
то говірливий, мов сорока,
то має норов наче в забіяки.

То завдає мені мороки:
на ситі сіє перемоклість мряки,
чи снігу всипле прямо на гілляки,
ще й зробить вигляд – ненароком;

або кр...

          Сонет  СУІІІ
Змахнула Доля пензлем чарівним –
на Стрітення цей день подарувала,
і показала пальцем вказівним
на Вас, неначе променем кристала.

Не маючи ніякої вини,
уявою свідомість чаклувала,
Ваш образ неповторний малювала
на тлі бен...

В житті не часто випадає свято.
Воно, як нагорода для душі,
Тому, кохай, живи, пиши вірші,
Та не старайся - чом усе так взнати.

Життя - складне. І формули немає,
Підставив значення і на тобі - живи!
Не раз впадеш, щоб поле перейти,
Ну а тим паче,...

Текст видалено автором твору...

Не хащі дикі – цегла та асфальт...
Та ще дроти тролейбусних маршрутів...
Оце і все – відкрита магістраль,
немов немає невидИмих путів.

Всі перепони – бітум, цегла, сталь...
Хоч близько ти, та я чомусь у скруті,
думки німіють в мовній каламуті,
ри...

Коли з картини дивиться дитина –
трилітній хлопчик: золото чола,
кучері, що дбайливо розвела
долоня мами – ніжна та єдина,

барвистість квіт, і неба, і зела,
і сонячні над головами німби,
і Бог-Отець, який незримо з ними,
тобі здається: не існує з...

            
Якби мене позбавили любові,
Скувавши серце ланцюгами зла,
То я б сконав у тій страшній закові,
Душа спастись ніколи б не змогла.

Якби мою захомутали совість,
Зробили з неї рабського вола,
То я б копита випростав у рові
І плоттю став...

Ми --- люди думки світової.
Являєм світло сповнене ідей.
За все це більшість нам, героям,
дає визнання, гроші та дівчат.

І раз суспільство нас так хвалить,
то значить ми несем йому добро.
Нам ставлять скрізь найвищі бали,
й читати будуть років че...

Коли годинник біг останнє коло,
вмикала ніч зірки чужих бажань
вони зустрілись. Разом біля колій
чекали потяг долі. Інь та Янь.

Долаючи свою буденну втому,
дививсь у вічі поглядом душі,
а їй чомусь здалося те знайомим,
хоч душі в них були цілком ...