На маївки ходив до некошених трав,
Приминаючи квіти кульбабок і м’яти,
«Марсельєзу» з партійцями палко співав -
Комуністом я був винятково-завзятим.

Комсомольцем - завжди у найперших із лав,
Піонером – активним, що й годі казати,
В жовтенята мене ...

Це шаленство думок! Це гармоній закон!
Це безсонне стовольте напруження нервів!
Це для творчості час! для  поем! для шедеврів!
Ти слова висипаєш – рядок за рядком,

на сторінку ресурсу з розширенням .com,
щоб вони заблищали, як сонячні перли,
щоб у...

Неначе нескорена віком бабуся,
Плакуча верба біля церкви стоїть,
Якій з відчуттям винуватця вклонюся,
Бо соромно дуже - дикунство чи хіть

Керують вірянами – ті, мов галуззя,
Не перший десяток минулих століть
Гілки обривають, вважаючись в друзях
П...

Спить незаймана луна,
Бо струмиться mezza voce
Вічна пісня цвіркуна,
Що й мене приспати хоче.

Ніжна, мрійна та сумна,
В ній - минуле та пророче,
Ще нагадує вона,
Як рипить іржавий кочет.

На лежанці в подушках
Звично слухаю це соло.
Мабу...

Город цвіте… Амбре духмяне
Вже кілька днів лоскоче ніс,
Нема дощів, рослинність в’яне -
Хмаринки навіть не приніс

Ти нам, розхристаний буяне.
Город жовтіє всюди - скрізь
Лежить бадилля, наче п’яне;
Куди лишень не подивись,

В чеканні все стоїть...

темна ніч яскравим покривалом
жме і огортає навіть тисне
я у ній шукаю живописне
а знаходжу спляче тільки вдало

поки сонце спить і не вставало
бо коли воно як світоч блисне
дисковим кружалом променистим
то його не видасться замало

і во...

Дивлюсь в окуляр у картонній трубі,
Орнаменти бачу в її об’єктиві -
Вони різнобарвні, яскраво-рябі,
А ще - неповторному світу властиві.

Придбав я цей виріб колись не собі,
Картини його ексклюзивно-мінливі
Не я й роздивлявся тоді, далебі,
А...

О, смерте, де ти? Так цей світ набрид!
Тут боже та й не може прорости,
Тут в радощах цвіте нікчемний рід,
Тут віра розіп’ята на хресті,

Тут золото клейнодів – ворогам,
Тут цнота не ступає на рушник,
Тут істинній красі не зводять храм,
Тут сильний...

Прощальний сонет Цурена.

Мов лист зів’ялий падає на душу
Твій наклеп, наче змочений в журбі.
Ніколи я не зраджував тобі,
Та знову виправдовуватись мушу.

Невже ти хочеш мою стиглу душу,
На довгу зиму, сповнену проклять,
Під листопаддям прілим з...

Забембаний цим всім я спокій смерті кличу, -
як споглядає пустку вроджена бідота
Жадаюче ніщо у життєрадість вбране,
І чиста віра скинута в бридоту,
І як відзнака золочена, утюхана безстидно,
Так честь дівоча вибита жорстоко,
І справжня доскона...