"Ось і все... Ось і все... Ось і все" - настукують мені колеса трамваю, яким я того ранку їду в абсолютну невідомість. На поворотах старенький трамвай кряхтить і стогне. І - якщо чесно - я не проти, щоб  на одному з них він перекинувся, аби все закінчилос...

Ще один день, цей раз ..із бара вишел Владімір, і она поняла, ето он, тот самьій.., гортаю далі, відволікаюсь на чорне – попід стіною наляканим згустком пронеслось кошеня; коти, не знаю скільки їх тут, живуть осібним життям, і з нас майже нікого знати не ...

Проживая в Дании, в связи с последними военными событиями в Киевской области, припомнился мне тот самый довоенный Беличанский лес, что возле городка Ирпень. Как раз в том самом месте, где Беличанский лес, опушкою, выходит к пойме не широкой и болотистой р...

Передня мова.
Досі я намагався писати виключно найкороткими фразами, повними натяків, які нікому (крім мене самого) не зрозумілі. Я вважав, що нагнати туману на нещасного читача додало би мені плюшок. Я би прославився та мені поставили пам'ятник, абощо.
...

Естетична насолода.
Внучка Іванка - Колю куди ти збираєшся?
Коля - Піду до цирюлні.
Іванка - За 500 гривень?
Коля - Це твоя зачіска хвостик напевно коштує 500 грн? Буду шукати за 100 грн.
Іванка _ Моя зачіска хвостик зараз модна.
Коля - Мене мода не...

Естетична насолода.
Внучка Іванка - Колю куди ти збираєшся?
Коля - Піду до цирюлні.
Іванка - За 500 гривень?
Коля - Це твоя зачіска хвостик напевно коштує 500 грн? Буду шукати за 100 грн.
Іванка _ Моя зачіска хвостик зараз модна.
Коля - Мене мода не...

—  Б’янко, я вже, мабуть,  не повернусь
додому, і багато нас, очевидно, не повернуться…
Микола Хвильовий, «Сентиментальна історія»

Це почалося на наступний день після того, як спливла залізна риба. Ти що, не чула про залізну рибу? Не вірю, стільки ...

Текст видалено автором твору...

— Борька, просыпайся! Пора!
— Подожди… я еще сон досматриваю… Ну вот, теперь ничего не видно... Одна чернота!
Под лоскутным ватным одеялом что-то зашевелилось, и выглянула небольшая голова с белобрысым чубчиком.
— А снилось-то что?
— Не знаю… А, в...

Доброго вечора, мене звати Олег. Я анонімний письменник. Нічого не пишу уже місяць. До пера пристрастився у школі, в старших класах. Спочатку це робив потайки, щоб ніхто не знав. Соромно було. Всі однокласники захоплювалися чимось корисним: хто спортом за...