Ми, щiро вiремо в МАскву.
Вiд того щiрого кохання
Згорить вона колись дотла!
Якби я Путiна зустрiв,
Йогой б  я зразу не вбивав би,
Поцiлубав би, нагодував,
I до бестями  заiбав би
Сказав активний, патрiотичний гей
...

Канада читана моїм зором

У травні поточного року ми з дружиною полетіли у Канаду, де проживає наш син Данило з родиною і мій рідний брат Микола. Мали ми змогу багато побачити і поспілкуватися не лиш з родиною, але з багатьма наших людей, які в минулому...

(Потік розмислів пов’язаних з спогляданням акварелі «Церковця на пагорбі». Автор – народний художник України Василь Скакандій).

Х. Ортега – і – Гассет у праці «Бунт мас» зауважив і таке: «Немає сумніву, що найрадикальніший поділ, який можна провести в ...

  
                    
  Ніщо так не надихає, здоровить і обновлює духом як карпатські гори.  Навіть найбільш змордований і закомплексований працівник, побувавши в горах, збувається болячок і проблем.
   Тому в горах останнім часом можна стріти в...

(ОЛЕКСАНДР САМІЙЛЕНКО – майстерний живописець краєвидів Присамар’я, річок Самари і Славути, який безмежно закоханий у Наддніпрянський степ).

Розпочати цей текст годиться з означення, а що ж являє собою степ? У оповідання «Зіна» син скіфських степів Вол...

Першою заговорила Соля, ступивши на берег, вона залопотіла щось до наймолодшої, слів було не розчути. До неї приєдналася руда і ось вони вже обидві, повернувши голову до низької постаті, яка йшла між ними щось їй там торочили. Мала не відповідала і дівчат...

Місто потопало у різнобарв’ї осені. Парки, що невеликими острівцями розкидані по старому місту ,затуляли своєю красою його сірість й буденність. Ні, місто прекрасне за будь-якої пори. Восени воно просто губило свою старість поміж багряно-зелено-жовтої віх...

Вони можуть бути кращими. Вони повинні бути кращими. Вони є найкращі. Тільки про це ніколи не здогадуються, обираючи шлях, який прийнято називати «неправильним».

«Привіт-привіт» - вимушено, але ніби просто розтягую вітання з однокласником й другом дити...

Текст видалено автором твору...

– До тебе у вікно злодій ліз! – сусідка вислизнула із свого подвір’я, гучно тарахнувши хвірткою. У носа вдарили знайомі карамельні парфуми. Я зняла сонцезахисні окуляри і прикусила дужку.
– Я стояла на балконі. Він був у чорному і ще капюшон на голові. ...