Початок:
http://gak.com.ua/creatives/1/47019
http://gak.com.ua/creatives/1/47053
***
Ніхто не забутий, ніщо не забуте, ніхто не забутий, ніщо не забуте ‒ ці рядки зі сценарію до Перемоги, як і про вербичку в жалобі, вкипіли в мою дитячу свідоміс...

Продовження
початок тут: http://www.gak.com.ua/creatives/1/47019
***
Стали жити в Бистрику, дідовому селі.
Войцеха тягла земля. І не було тоді більшої сили, ніж та, що тримала його коло поля. Від вправної весни й до клопіткої осені земля вимагала важк...

Цвинтар не боїться часу. Старе кладовище, за батьковим городом, давно поросло диким густим деревом, що біля землі ніколи не буває сонця, та й хреста нема, ні могилки - все зарівняли роки, а може, й століття. Та з тими, що там лежать, час уже нічого не вді...

Час... У кожного він свій. Цей нестримний бігун столітть. Його не можливо наздогнати. Та й навіщо!? Чим скоріше ти за ним біжиш, тим швидше він тікає від тебе. Він любить тих, хто не поспішає. Цікаво, як виглядає час? Чи він такий, яким його малює наша уя...

Батьки говорили – люби людей, яких зустрінеш на дорогах свого життя.  Я й нині чую їх слова. Бачу їхнє лице пооране віком і працею. Нині я доживаю років і іду тими дорогами, про які говорили ВОНИ. Іду з Богом, тому мені не  важко і не страшно. Кланяюс...

Отже, скажімо - "тиждень". Група, візерунок, повторення, закономірність, тотожність днів. Ті самі дні. Схоже звучить (але ніяк не обов"язково значить і походить, аби зовсім не впасти в фальшиву етимологію).
Починати тиждень "день Сонця, день Місяця", Sun...

Мені було, напевно, зо три роки, коли я заснув і побачив сон.
Сюжету не було - наскільки зараз я перепригадую перепригадане в пам"яті - як це, на мій погляд, відбувається в механізмі тривалості, на якому існують особисті риси персони.
Переписування пере...

(Начерки про окремі риси малярства Івана Дідика, Надії Дідик, Наталки Мирончук – Дідик).

Вступ перший.

В ХVII столітті стала відомою формула Декарта: «Cogito,ergo sum» (Думаю, значить існую). Цією формулою було задано курс на однобічне визначення су...

Скло, до якого Василь притулив свого лоба, було прохолодним - вранішнє сонце ще не встигло нагріти його. Вмостившись зручніше на боковому сидінні й хтозна-чому оглянувши  напівпорожню маршрутку, він заплющив очі. Звичайно, краще було б це зробити в зруч...

От взяв я, бо мені справді саме так цікаво було, гляди і авторам цікаво буде, скопіював всі оповідання, без зазначення їх авторів, у вордики, читав і рецензував, читав і рецензував, у авторах загубився, на сторінку ГАКу практично не заходив, щоб інші оцін...