Поети зазвичай такі неуважні
У головах їх рій думок епатажних
Сягає глибин та висот недосяжних
Поети зазвичай такі неуважні

Поети зазвичай такі нещасливі
як муза до них не прийде полохлива
без музи страждають поети жахливо
поети зазвичай такі не...

Перед тим як телефонувати  до поліції, вона повідчиняла всі вікна. Денис  був проти.
– Це має допомогти, – тоном, який не сприймав заперечення, повторила тітка. – Зло…
Хлопець сердито захитав головою. Не було часу на суперечки. Але зовсім не хотілося ...

Ми дійшли до вказаного місця. Це був не тільки так званий кордон між нашими землями і тими, що вже були не наші. Це був кордон між природою і пусткою. За спиною залишилися дерева з кущами, поля, дороги. Попереду було місце, де того всього не було. Ніби як...

Ми сиділи за столом і обговорювали проблеми, з якими необхідно було щось робити. Раптом в кімнату без попередження ввійшли троє. Всі мої співробітники, а їх крім мене було троє, піднялися. Піднявся і я. Один із трьох привітався:
- Сідайте, сідайте. Добри...

(кольоровий сон із лікарняної хроніки)

Негода забрала у людей всі можливості, якими ті володіли. Хто встиг заховатися у своїй домівці, той залишився неушкодженим. Ті, у кого своєї домівки не було або вона була далеко, вимушені були боротися. Але та бор...

Попри те, що Артур одразу й назавжди вражав людей неперевершеним занудством, ніколи не можна було просто взяти й відключитися від нескінченого потоку свідомості, яким він задовбував кожного, в кого бракувало духу утекти або застрелитися ще на перших стаді...

Текст видалено автором твору...

Ну, що, любі хлопчики й дівчатка - кличте маму, кличте татка...
Е-е! Не треба кричати! Це я так, для рими сказав, а ви вже й готові слідувати дідовим словам. Якби ж ви так в іншому слухалися! А таткові з мамою зараз не нашого геронтологічно-інфантного зб...

«Озирнись, якщо хочеш жити!» – ці слова зияли на дисплеї телефона чорними плямами. Мобільний вислизнув із рук Тіни й упав. Навіщо? Навіщо вона вплуталася в ту темну історію? Дівчина озирнулася…
Усе почалося цього вечора. Одного з таких, коли добре бути в...

– Ти диви, як гарно сонячне проміння ллється поміж дерев! – вигукнула Дана до свого чоловіка Ігоря, радісно сплеснула в долоні й ухопила фотоапарат. – Чудово, що ми поїхали сюди! Ліс дивовижний!
– Авжеж, – підтвердив чоловік.
Дружина всміхнулася.
– Мож...