Одного разу прийде день,
коли для надійності
ти присунеш до дверей,
на всі засувки замкнених,
порожню книжкову шафу,
а сама, як колекційна статуетка,
навколішки завмреш на підставці
з фоліянтів, раніш впорядкованих
на полицях книжкової шафи.
Завм...
Примари-коллажі
дрібні демони-учні
бліді обличчя
намальовані крейдою
на зелених дошках
очі-шкільна форма
чорні жакети зіниць
і білки комірцями
слухають крізь
вуха-шпарини
у дверях класів –
секрет – за якими
грішать-брешуть
руки-лінійки
обій...
Їй було чотири і тоді її звали Енн. У неї були великі зелені очі і боялася вона снів та смерті. Смерті, бо та здавалася задовгим сном. Снів, бо в них жили кістяки. А голі кості - це смерть. Ночами вона вчилася не спати, але була ще занадто маленькою,...
Він затиснув газ ледь не до кінця і зараз стрілою нісся додому, до міста з якого втік ще п’ятнадцять років тому. Було трохи за північ, тож траса була пустою, лише декілька разів йому назустріч пролітали такі самі як він скажені, що поспішали додому. Споча...
Мати моя була шльондрою. Навіть не жрицею кохання, а самою богинею. Батько мій, звісно, не був її чоловіком. Він взагалі не був нічиїм чоловіком. Він був літуном. А я – ідеал, в тому сенсі, що позбавлений їхніх спільних недосконалостей. Можете звати ...
Місто було самотнім, а її звали Анна Герц. На відміну від свого міста, Анна самотньою не була. До тепер. Зі сходом сьогоднішнього сонця народилася її самотність. Й одразу заявила Анні про себе, заверещала немовлям, притулилася до неї, мов до матері, ...
Твій біль сіпнувся і шарпнув востаннє.
Для цього я старалася сама –
Вбивала в землю готику кохання.
Нарешті вбила. І тебе нема.
Об сніг обабіч витираю чоботи.
Вони брудні, бо запеклася кров.
Я виберу собі нову любов.
І взуюся у нові напівчоботи....
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
Художні твори 
Статистика твору: 
слів - 99; 
рецензій - 0.
