Цілий день іде дощ. Небо опустилося до землі на рівень витягнутої руки, я насолоджуюсь цим дотиком дива, хочу злитись з ним, відчути себе одночасно однією з його крапель і потоком якоїсь особливої чистоти. Натомість іду під парасолькою і десь глибоко в се...

  Немилосердно пахло ладаном. Важкий дух лягав на плечі й давив додолу, змушуючи хилити голову не від пошани, а з єдиною метою – не зомліти. Вогонь свічок тріпотів немов на протязі, загрожуючи згаснути та лишити позолочені свічники, вази, рами, обличчя св...

"Чому ж ти такий... старий?" - як той каже в Despicable Me.
Why are you so OLD?
Ото нема куди вже дітися.
***
Колись-то (блін) (усі майже) книгарні мали чітку (одну) структуру та послідовність (ні добру, ні погану, об"єктивно невтральну, цементовано...

Вітаю, шановні автори і читачі «Гоголівської Академії»!
Конкурс проводиться на тему, яка визначена переможцем минулого конкурсу прози («Історія одної світлини») – «Козаки – українські лицарі і захисники».

Умови конкурсу

1. Тема: «Козаки – українськ...

Брудна росія, прощавай-но,
рабів держава та панів,
й блакить жандармівська, звичайно,
і ти народ, що очманів....

А найперше я, Боже, тебе обійму,
Пригорнуся до тебе, погладжу долоні,
І розкажу тоді лиш тобі одному
Як живеться мені на крайсвіту осонні.

Ти послухаєш все, як ніхто, лиш, як ти,
Усміхнешся мені лиш самими очима,
І над нами летітимуть наші світи
...

скло віконне відділяє світ від світу
проникаю й різко повертаю вгору
намагаюсь якнайвище залетіти
в пошуках сюжету для нового твору

у прямім ефірі бовтанка не цяцька
знань тягар пружинить і щипа суворо
драма ліра епос відбиваюсь хвацько
в пошуках...

Ти якось прокинешся вранці
Й відчуєш, що ти - сама:
Ні друзів нема , ні коханців -
Пітьма.

І не порятує втеча.
Та і до кого, і з ким?
Розвіялось все в порожнечі,
Мов дим.

Твоє приворотне зілля
Уже не подіє ніяк.
І буде гірким похмілля.
Ос...

              «… І крапля не впаде з небес в мої печалі…»
                                                                    (Еміль Верхарн)

Щойно якісь заброди
На болоті звели будинки,
І сказали, що то не кладовище,
Що то не гранітний надгробок...

                  «Коли сходить Місяць
                    Дзвони німіють,
                    І відкриваються стежі
                    Серед дрімучих хащів…»
                                      (Федеріко Гарсіа Лорка)

Босоногі мешканці лісу
...