Загубити себе в блокноті,
Густим чорнилом закрапати лист
І зазнаватись лиш мимоволі,
Що у кожній цій крапочці – ти.

Я сам не розумію навіщо.
Здавалось, що в цьому є гонор
Та сьогодні в кожному вірші –
Я бачу рятувальне коло.

Раніше кожен текст...

Телефон мій замовк,
Але я його досі
Оберігаю в кишені.
Я терпляче чекаю дзвінок,
Де після ім'я:
Об'єднані коханням серця
Та літак, що направив
Свої крила у вирій.

На що надіюсь я знов?
Навіщо сутулю я плечі?
Із гілочки зірветься листок,
Який ...

Ці тексти в переписці –
Шукають свій вихід із чату.
Їм хочеться сказати:
«Привіт, а ми тебе знаємо».
Їм конче потрібно
Відчути тепло
Та донести вагомість вібрацій,
Що линуть з-під кінчиків
Наших вологих пальців.

Їм хочеться зійти із екрану
Та ...

Повз околичні свисти
Осіннього вітру,
Повз опалі листи
Та похилені липи.

Ми шкутильгаємо серед
Панельних будинків,
Щоб тільки
У мить мерехтіння
Ліхтарного світла,
Випадково зустріти
«Ту саму»
Людину.

І ми
Минаючи крізь
Наскрізні дощі,
Н...

Вздовж мозкових пасовищ,
Шукав відчайдушно свій синапс –
Самотній нейрон.
Морська безодня
Розумних думок,
Безсильно била
Приливом вночі,
Що тільки вранці –
Стих.

Подорожуючи в матриці,
Я зі страхом на серці
Чекав програмного збою.
Щодня та щ...

Березнева ніч,
Схилилась у бік мого
Вікна.
Я відкриваю твої фото
І в грудях, немов
Спалах.
У грудях, немов вибухає
Граната.

Давай,
Забудемо про наші
Страхи.
Нехай,
По наших венах тече
Любов, а не
Образи.
Скільки ти в собі ще вмістиш,
Оті...

Цієї весни
Я очікував
Теплої погоди,
Ясного неба
Над головою
Або як-то кажучи:
«З моря погоди».

А отримав,
Насправді:
Кляту Явдоху,
Зіпсовані тімберленди
І в придачу до того –
Захворів на ГРВІ.

Цієї весни
Я очікував
Від тебе слів
У сти...

як почуваєш себе
псково
вовк тамбовський
тобі друг…

***

між
страхом і сміхом
обираєш сміх…
коли за інших
мова…

***

никається час
у часнику
по колу бігає
між доль......

Всі чемні й виховані совенята вкладаються в ліжечка задовго до світанку, ще до найменшого проблиску перших променів сонця.
Та, як не шкода, змушена визнати: брати Сов і Чик не завжди бувають гарно вихованими. Більше того, інколи, особливо коли мама закло...

СОЦІОПАТ
Білі паралельні промені фар ковзнули по капотам авто, на мить увірвались в салон буса, засліпивши Вадима і зникли в лабіринті стоянки. Нетерпляче побарабанив пальцями по керму. Оглянув нічну стоянку. Тиша. Хороша тиша. Нарешті. Потягнувся до бар...