МАКС УРД
…
- Як часто обнімає тебе вітчим?
- Я його так не називаю, - Катя не приховувала огиди до розмови. Дивилась то собі на коліна, то на чисту стіну праворуч.
- А як ти його називаєш?
- Батя, Макс, Максим. Частіше тато, - огидний кабінет, огидн...
Ось ці дерева, що прикидаються людьми,
І люди, які вдають із себе подорожніх,
Ось ці холодні, народжені взимку вірші,
Як пташині крила, як кров на аркушах.
Холодно було тієї зими в Києві, як на Алясці, та Аля на те не зважала, тому що їй тієї зими було тепло, як у «алясці». Власне, вона й зимувала тоді в «алясці» – справжній, американського виробництва, легкій та водночас непроникній для будь-якого морозу. К...
***
Скажи, куди ведуть ці заячі сліди
на лінії садиб, окрайця неба й поля?..
І дивлячись на них, свій час перебреди.
Ми теж, як ті зайці, - що й зашпори в долонях.
Подалі від людей – топ-тема і мета.
Тримаємось петлі сезонно-часової.
Приватний пр...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design