в час коли весна заступить зміну на складах привокзального ринку
а місцева обідрана псота відчує якийсь із основних інстиктів
вона знову збиратиме докупи долі дрібні ікринки
знову буде палити вінстон і продавати вроздріб рибу
ти впізнаєш її за очима п...

Молю, не забирай мій зір!
Я хочу бачити УСІХ, хто поруч і в думках,
бо з Ними Сила, без якої навіть Птах
  не може полетіти!
Молю не забирай у мене руки,
  бо ними можна Іншому допомогти.
Я дякую Тобі за ноги,
  якими можна йти до заповітної Мети.
...

Колючий дріт тримає сильно, не дозволяє далі йти,
і краплі крові по желізі стікають до холодної землі.
Та біль нечути, бо душі немає - вона блукає десь в далі,
відірвана від свого тіла неможе шлях додому віднайти.
Любов закрила очі і камінь привязала...

Ти скучив, я знаю, за мною…
За подихом неба умитим моєю сльозою,
За волоссям у променях ясних… за мною
Ти скучив, як я за тобою – бентежно й миттєво – Щастя.
Моє Щастя, стиха мовиш ім’я, погладиш долонею берег і я
Обернувшись піною кинусь тікати, роз...

І спить весна, немов моя Вітуся
(після вчорашнього "сидіння" в інтернеті
до темряви, аж ген до третіх півнів,
яких давно у Львові вже не чути...),
ще... ловить сни, м"які і легкотілі,
ще... ніжиться, всміхається дитина,
коли її ранковим поцілунком
...

Вливає сонце золото жагуче
в діряві сни торішнього асфальту –
готує зранку оскари весні.
І, гаснучи увечері, озвучить
трикутники зі сяючої смальти
бурульок, що викрапують  пісні.

Бліда душа забризкалась промінням  
від п’ят до голови, коли втік...

В прокуреній цигарковим димом кімнаті лежала напівгола  світловолоса дівчина. ЇЇ тіло раз-по-раз здригувалося, неначе боялося чогось таємничого, містичного, незвіданого… З її сірих, мов лондонський туман, очей лилися сльозинки-капельки дощу.
Ще вчора Іри...

                                 ПАМОРОЗЬ

Із-за почорнілого обійстя віяло холодною сирістю. Над усе гнітив вигляд найближчого довгого хліва – за сліпими шибками, пофарбованими в брудний зелений колір, знаходився морг, до якого санітари, а найчастіше са...

Ти прилип до мене, як жувальна гумка,
Так давно, що я не відчуваю смаку.
Твою сірість не заховаєш в сумку,
Ти мені нагадуєш скаженого собаку.
Липкість рук, що прагнуть все забрати,
Що трясуться так нервозно й гидко...
Твої вії схожі так на грати,
І...

Маленьке кольорове щастя...Вона тримала його у руках так, ніби це було все її життя...Вона боялася не те, що поворушитися, вона намагалася не дихати, аби тільки не втратити цю захоплюючу мить.
З-за рога виглянуло сонце і здивованим променем освітило дивн...