Питає вчитель учня в час уроку:
- Що під корою головного мозку?
Задумавсь хлопець. Каже врешті чемно:
- Що під корою? Дерево, напевно…
10.04.2024
...

У школі матір учня
Питає вчитель чемно:
-  Чи ваш Сашко – Сашуня
Сова чи жайвір, певно?

Задумалась матуся:
- Та щось між тим середнє.
Ніяк не розберуся, -
Та він ведмідь у мене.

Лягає рано досить.
Встає доволі пізно.
Поспати довго мусить, ...

всякої всячини повно тут і кольорово
ярмарок слави відчинений цілодобово          
welcome хто спить і не спить гей пані і панове
нате усім мікрофони волайте – вам слово

тільки на ярмарку слави працює умова:
маску повинні вдягнути ви обов’язково
...

прощання – ще нова  
рівна гладенька
до болю блискуча
і до блиску болюча
ритуальна стрічка
що лопотить на вітрі
згодом вона обвітриться
намокне дощами
і зсохнеться на сонці

вицвіте пошерхне і стихне
як втомлені вуста
що ворушаться
але вже ...

взяв на себе Бог
усі гріхи
особистістю між люду…

***

той Божий син
хто вже звільнився
від особистости в собі…

***

особисто
Спас помер
щоб воскреснути
не особисто…

P.S.

смертю смерть
долає Спас
власну ж особистість –
соліпсизмом...

нічого особливого
у Бога
бо не особа він…

***

особа Бога зайва
якщо Він особисто
світ створив…

***

персональний Бог для того
щоб творити зло
немов добро…

P.S.

особа Бога зайва
якщо Він особистим
світ створив…

PP.SS.

особа Б...

Я –
Дерево життя:
було та буде –
лиш корінь та гілля…

***

настрій –
просто пора року
на твоєму Дереві життя…

***

сплелося віття та коріння
в узор того
що тут й тепер…

P.S.

сплелося
віття та коріння
взірцями буде та було…

PP.S...

Ми від мавпи розумніші.
Швидші, хитрі, дужі.
Та якщо сказать вірніше –
Не втекли ми дуже.

Вмієм плавати, як риби,
І літать, як птахи.
Двісті літ прожить могли би,
Мовби черепахи.

Тільки як із тим змиритись.
Б’ємся вперто в груди.
Ми не м...

У маршрутці шоколадку
Їсть дівча, смакує.
- То шкідливо для школярки! –
Тип якийсь кепкує.

Розкудахтався, мов квочка:
- Ти ж здоров’я згубиш!
Бо ж поправишся, мов бочка!
Будуть жовті зуби!

Та лиш слухає, киває.
Хрума шоколадку.
Усміхнувш...

Ми занурюємось, в простір несправжжя
і стаємо самі на Землі
ця дорога, і довга, і давня,
і вітер, сичить в голові!
І ледь ступлені, кроки в відомість,
і несправжність уявних світів.
Полоняє, наївну свідомість,
що ж веде до майбутніх страхів.

Що...