Даринка верталася додому зі школи в компанії старших брата і сестри. Грудневий мороз пощипував щічки, а під ногами рипів сніг. Сонечко вигравало промінцями на калюжах, закутих у кригу, та на бурульках, що звисали з дахів будинків. Але першокласниця не рад...

коли вмира прозаїк чи поет -
не потрапля відразу він до Раю,
і в чому полягає цей секрет
повірте, друзі, я також не знаю

стоїть він перед тими ворітьми,
що ті ворота  ангели пантрують,
й чекання це не краще від тюрми,
та у тюрмі хоч інколи годуют...

не писати і не пісяти не можна,
зна про це людина майже кожна,
ну а хто про це іще не знає-
той не пише, хоч завдатки має

от, скажімо, взяти хоч Гаврила,
ще з дитинства йому мама говорила,
що прозаїк з нього вийде геть ніякий,
ну який прозаїк з н...

    Мойра оглянула ще сплячу Мдіну, стоячи на порозі будинку і мріючи про транспорт, як завжди в цій порі. Та транспорту не було, а Мойрі конче було встигнути до семи в готель біля бухти св.Петра. В сім мав відкритись сніданок біля басейну а вона там прац...

Дерево. А за деревом дерево. А за деревом дерево. А за деревом паркан. За парканом стежечка, а за стежкою поріг. За порогом двері, що ведуть у дім. А у домі тому, брат разом із сестрою поспішають на подвір’я погратися першим грудневим снігом.

— Давай ш...

"Мавка"

- А ти не брешеш, Іванку?! - недовірливо блиснули голубим променем дитячі оченята Марічки.
- Пес бреше, а я правду кажу! - образився хлопчик -  мені мій дідо казав, а дід все знає, він мольфар! - останнє слово Іванко вимовив тихіше, приставивш...

#інколименідоводитьсяписатиказки

Війна овочів розпочалася несподівано. Ніхто не був готовий до такого розвитку подій: на буряковій грядці  проголосив себе Володарем Всесвіту заморський ЖЕЛЕЙНИЙ ВЕДМЕДИК.
ЖЕЛЕЙНИЙ ВЕДМЕДИК цей випав з рота у трирічної ...

#Інколименідоводитьсяписатиказки

  Тієї весни у міському парку розквітли сотні тюльпанів.
Кожна квітка була неймовірної вроди. Червоні, жовті, рожеві - ба! навіть блакитні й чорні - яких тільки барв не було на клумбах!
Та найкрасивішим і найбільшим ...

ДЗЕНЬ!
ДЗЕНЬ — ДЗЕНЬ!
ДЗЕНЬ — ДЗЕНЬ — ДЗЕЕЕЕЕ — ЕЕЕЕ — НЬ!

— Хто-небудь, вимкніть цей будильник. Нічого без причини так рано мене будити.

На жаль, пристрій ніхто не вимкнув і він продовжував дзеленчати. Тому, хом'як, протягнув лапку та вимкнув гуч...

Текст видалено автором твору...