Холодний, пронизливий вітер зриває з дерев останні листки, вириває парасолі з рук перехожих і завиває щось сумне в коминах і шахтах вентиляції багатоповерхівок. Дрібні каплі дощу, потрапляючи на обличчя, обпікають холодом, і ще більше псують настрій висок...
Коли на вулиці вимкнули ліхтарі, що так ревно усеньку ніч оберігали спокій сонного села, вона полегшено зітхнула. Нарешті тепер нічого не змушує її вдавати , що міцно спить. З отим вдаванням відлежує свої боки, а потім крекче, немов стара бабуся, котрій Б...
При вікні одинока темна постать. А за вікном, ген над лісом, день новий оживає. Небо береться барвами. Темна ніч відступає. Думки чорні з собою забирає… Чи надовго? Глянула ще раз на шлях широкий. Ні, не видно нікого…
Лише попри битій дорозі, на спориші,...
Столиця зустріла Ганну не сонячним днем. Моросило на вулиці й сирий вітер раз у раз шарпав легкою одежею. Босоніжки намокли й розлізлися на нозі, й нога вилітала з них. Сирість й болото дратували Ганну. Правда, найбільше злилася від того,що нарядилася ...
Три роки загальної колонії і конфіскація майна. Майна, котрого не було, не стало, а роки на «зоні» пролетіли швидко. Що казати, обвели її круг пальця, а вона цього і не помітила. Відтрубила за всіх, бо директор відбувся переляком і доганою, не мав права ...
Валерія прокинулася. Сонце ще не сполохало птаства, світла смужка над обрієм не вигулькнула й не оголосила, що розпочався новий день. Ця звичка ,, прокидатися ще до сходу сонця, вироблена роками ніяк не могла покинути її. Хоча минули роки ( навіть пар...
Поліна сиділа на терасі затишної вілли в Будві та дивилась на Адріатичне море. Море завжди нагадувало їй ті часи, коли все почалось та все скінчилось. Коли вона, ще зовсім юна 16-ти річна дівчинка, переповнена мріями про щасливе майбутнє, вірила, що все м...
Художні твори 
Статистика твору: 
слів - 832; 
рецензій - 0.
