Тримайте, дівоньки, рівень -
не високий,
вистачить, що політкоректний -
себто правильний -
себто за трендом, за курсом, за віянням,
і при своїх кожних уродинах
(так, як проповідує модний журнал чи газета,
що неважлива дата,
бо головне - самопоч...

Дорогий Пане Василю!

Завжди жду вістки від Вас хоч не завжди скоро відписую. Це вже візьміть на мої літа як оправдання.

Радію і вдячна Вам за відвідини Степана також тому що знаю якою буває самота.... мої ж літа також на місці не стоять, таку правду...

Дорогий Степане,
Зближається неділя і напевно п. Василь відвідає Тебе тож хоч кілька слів додаю, а передовсім дякую за поздоровлення хоч хочеться хоч кілька слів мати від Тебе особисто. Все ж і розумію що писати  в нашому віці не так то і легко..

У м...

- Ти плачеш.
- Що?
- Ти плакала в сні. Знов кашмаріки?
- Не знаю… Не пам’ятаю. Напевно щось погане, бо якось недобре мені всередині… Каву будеш?
- Роби, я ще полежу.
Денис повернувся на бік і накрився майже з головою. Аліна сиділа в ліжку і ніяк не м...

Дай Боже мені пам´яті,
абим памя´тала все до найдрібнішої крихти..
до найдрібнішого відлиску дощової краплі на склі..

Їдемо.
Автобус зупиняєтьсся лише в найпотрібніших випадках..
Бо я їду.. знову їду у свою вимріяну Скандинавію -
як же ...

Любити Говерлу

Львів. Вокзал. Центральний вхід. Другий перон. Третя колія. Чекаю на Неї, невідому мені дівчину. Я, дорослий чоловік, викладач квантової фізики престижного університету, нічний жах студентів зараз відчуваю тремтіння колін. Тремтіння, яке...

Ми усі прагнемо щастя. Незалежно від будь-чого іншого. Цей пошук особистої формули щастя – білет в один кінець. Помилишся – не повторишся.

Я дивлюся на свій свіженький манікюр, дуже горда, що дозволила собі сьогодні красу. Наші руки – це єдине, що ми ...

Така дурна ситуація -
ніби нічого й не сталося,
а все ж відчувається -
прірва, мов чорна діра,
між нами
розверзлася,
ніби нічого й не відбулося,
проте гроза з блискавицями
мовчазними
розпорола до сих пір
спокійне синє небо..

Така дурна си...

Квадрати ринкових площ тримаються кістлявими кронами дерев за небо.
Так вони випрошують у променів тепла на свої рамена,
Чи, може, благають у хмар прогнати куряву подалі в закапелки.
Годинники розбазікують на всі чотири боки про час,
Наче ніхто не зна...

Різко відкриваю двері, стара підлога скрипить під рухами моїх ніг, виходжу на дерев'яну терасу, вдихаючи на повні груди прохолодне повітря, яке обпікає мої легені. Так добре, що в мене є цигарка. Сідаю на переплетене крісло, опираючись спиною на такі ж де...