Вона з’явилася у мені – отам, у глибині живота – давно. Надто давно. Спочатку вона нагадувала мачинку – манюсіньке зеренце, пульсуючу крапочку, що блимала у нетрях чорної крові. Тоді вона збільшувалася, наповнюючи моє тіло, розросталася, пускала коріння –...

                            
        
            Небо ворушилося вороже сірими хмарами. Весна, як манірна дівка , кожного дня приміряла нові убори. Сьогодні на ній була , саме та, напівсирцева  суконька, кольору мертвого індиго . За вікном йшов склян...

І той Місяць, схожий на недосяжний шматок сирного пирога, який заховали до темної кімнати від малої дитини, аби не переїдала солодкого... І цей дощ, який потрохи накрапає до моєї кишені, неначе не помічаючи, що я – насправді єдина у цьому місті, хто його ...

І забуті слова повмирали на білих фіранках,
Як метелики в сітці, їм також не дано злетіти.
І для мене чужі, але з кожним самотнім світанком
Бачу сонце крізь тих, що не вміли тебе пояснити.

Пару слів на підлозі – квітки, які впали на  килим.
Як торк...

Твоє “добраніч” мені на вушко перед сном і я вже точно знаю, що цієї ночі мене чекає лише безсоння. Ніяк не зможу заснути і згадуватиму твої тихі кроки по моїй кімнаті, міцні обійми твоїх рук та шалені цілунки наших уст. Мариться, що усе це спочатку чекал...

Сакура, сакура!
У серпанку березневе небо,
І невідомо звідки аромат.
Чи то так пахне саме небо?
Ходім, погляньмо!

…Тролейбус зупинився прямо серед напіврозталої снігової каші. Альбіна, виходячи, обережно ступнула, щоб не забризкати пальто, попр...

Весна. Радісно співають птахи. Вмите теплим дощиком небо ділиться з перехожими своєю усміхненою блакиттю...
- Стій, стріляти буду!
- Стою!
- Слухай, а, може, мені, правда, стрільнути?
- Не знаю, тільки давай швидше. Бо, якщо не стрілятимеш, у мене мор...

Як все набридло. Робота – дім. Дім – робота. Життя ніби зупинилося. Буденність нагадує липку тягучу павутину, що з кожним днем вкутує наступним шаром, поступово перетворюючи мене на якусь «машину» запрограмовану на прибирання, готування їжі та навчання д...

Вона легко підвелася з дивану, так, наче якась додаткова сила допомагала їй рухатись. Пішла на кухню. Всі рухи були точні, натреновані двадцятилітнім кухонним стажуванням: начепила фартух, помила шмат м’яса, який плавав у глибокій мисці з водою (розморожу...

Він був далеко не красенем – невисокий, чорнявий, з маленькими колючими очима, що насторожено обмацували все навколо, гачкуватий ніс і приземкувата плечиста фігура робили Його схожим на гнома. Але був вірним – слову, собі, знав чого хоче і вірив у себе.
...