Буває таке, що нічого не складається до купи. Розсипається, мов суха земля.  Ерозія ґрунтів, ерозія життя. Чогось не вистачає , щоб з’єднати. І ти поки що не розумієш, де ти стратила.
Про цей рік напевне напишуть багато, про нього вже писали раніше, у фа...

Текст видалено автором твору...

12.

Пора забиратися звідси. Ще витаю в густому тумані над диводійним озером, та ось вже смарагд води, що зрідка проблискує крізь імлу, все нижче й нижче. Глядь - вже зменшується й само озеро, а за мить піді мною - лише чітко окреслений кратер, який, як...

11.

Хоч і знаю свій напрям, все ж мене якась нестримна сила катапультує вгору і я нерухомо зависаю в повітрі. Як же високо! Все долі - як на долоні. Мабуть, такою Землю бачать астронавти з космічної ракети, яка ще не прорвалася крізь стратосферу.

Те...

Текст видалено автором твору...

– Скажіть, а гарно ж грають? – несподівано, голосним шепотом звернулася до Дзянь Лі Пилипчука невисока рудоволоса пані бальзаківського віку. Вона, мабуть, як і наш герой, під час шопінгу надавала перевагу прогулянці парком, замість того щоб супроводжуват...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

10.

Горить-палає нове вогнище! Горить ясно і не гасне, переливається-міниться барвами: від насиченого жовтого, мов жовток яйця, через жовтогарячий, мов червонне золото, аж до яскраво-шарлахового, мов сама кров. Язики полум´я вибухають і розквітают...