«Ану рухайтесь, с.чки! Живо до роботи, якого дідька порозсідались! Клієнти платять гроші не за милування  пілонами. Бігом, бігом, шльондри,бо вижену  всіх до біса!»  –  краплі слини вилітали  разом з словами із смердючого рота Тоні, і від крику тряслося й...

В дивані, в стіні чи в книжковій полиці -
У мене у спальні завелись блощиці.

Снують цілий день свої помисли ниці -
Як крові моєї вночі би напиться.

І, визнати мушу, ідейка оця
Незле їм вдається, отим блощицЯм.

Кручуся на ліжку, бо зовсім не с...

    Він збирався на лови. Як завжди ретельно та акуратно усе продумуючи та прораховуючи наперед. Дрібниць немає, усе важливо: одяг, знаряддя, зброя, маршрут, шляхи можливого відходу або відступу – нічого не можна пропускати, бо потім може бути пізно.
   ...

Вона померла для мене того дня.
Марк завжди казав так до себе, коли залишався наодинці з думками (а таке траплялось дуже часто останні два місяці). Так само і зараз, коли він вийшов з власного будинку, який ніяк не зважувався добудувати, тому той самотн...

   До місця пригоди зовсім безшумно підкотився патрульний поліцейський Пріус, освітлюючи фарами і синьою мигалкою навколишній простір. Слава тобі Господи! Порятунок, подумав інженер. Тим часом з авто вистрибнули двоє патрульних. Один відразу вихопив пісто...

   До зупинки підкотила сто сьома маршрутка, «Луцьк — Ківерці». Оце добре… Так він буде дома ще раніше. Микола Васильович жив у передмісті в приватному секторі. Між його вулицею і містом була ще промислова зона. Три, колись величезні заводи, а зараз терит...

                            (Застереження: присутня ненормативна лексика)      

В переддень свята  Миколая, 18 грудня,  невелика торгово-виробнича  фірма, що спеціалізувалась на продажу, монтажу і обслуговуванню торгівельного обладнання, «ПрАТ «Продакс...

– Шановні першокурсники, другої пари у вас не буде, – поважно мовив сивий чоловік, декан факультету. – Але дуже прошу не розходитися далеко, а відвідати третю. У розкладі все написано.  
Студенти зашуміли зошитами, підручниками й розмовами.  
– Оце так!...

«І куди тепер?» – розгубилася Оксана. Тремтячи, озирнулася навколо. З усіх боків – нічний ліс. Дівчина сіла на колоду й закрила обличчя руками. Думки плуталися. Ледь не плакала. «Що робити? До ранку ще довго… Бігти? Куди? Як же так?» – гарячково міркувала...

– Привіт! – весело мовила Софія до Ганни. – Нарешті я до тебе дісталася!
– Хай! – озвалася та. – А хто тебе підвіз?
– Мама, – відповіла дівчина, знімаючи джинсову курточку. – У неї нова автівка.
– Може, чаю?
– З радістю. Дякую.
– А потім прогуляєм...