– Проснись! Проснись! – штовхала мене під ребра ліктем Інга, втомившись від моєї віртуальної бійки з нічними привидами. Я на мить затихав, розплющував очі, надокучливі мамлюки провалювалися в прірву моєї хворобливої свідомості, але зімкнувши повіки мене з...

За поточними справами час минає дуже швидко. Ось вже і запізніла цьогорічна осінь, поки що недовготривалими похолоданнями, нагадувала людям про зиму: холодну, вітряну і слизьку. Директор зі свого кабінету спостерігав як за вікнами листопад підмітав вулицю...

Після проведеної процедури ревіталізації Президент на деякий час замкнувся в собі, він ніби вживався в своє оновлене єство. Вже минув місяць, але їх очна зустріч з Директором якось не складалася. Вони, за цей час,  декілька разів перемовлялися по телефону...

– Його забрали з собою «ніндзі», – побачивши мене злякано промовила Азалія на моє привітання. Її очі були на мокрому місці.
Інга раніше мене примчалася до редакції  і вже проникла сутністю того, що трапилося. Вони з Настею Воловик стояли біля вікна з з...

                                                          
Цього разу Київ нас зустрічав смородом і задухою тліючих торфовищ у передмісті. Все навкруги: будинки, автомобілі, безкінечний людський потік ніби плавали в якомусь гігантському акваріумі наповн...

Все лихе ніколи не памятаєш. Так влаштовано, щоб ти забувала розчарування, і тільки знала, що вони завжди присутні недалеко. Якби не твої щоденники, в які трохи прикро заглядати, не змогла б згадати навіть своє життя. Яким воно було до цього свідомого час...

У відділку міліції було душно, тхнуло якимось специфічним запахом солдатської казарми. Туди-сюди снували заклопотані люди в погонах і цивільному одязі. Еманаційне відчуття людських страждань, яке випромінювали стіни буцегарні, здавалося гнітили не лише д...

Настя фурією влетіла до кабінету головного редактора. Азалія навіть очима не встигла моргнути від несподіванки і зараз розгублено дивилася на стрімко зачинені двері за спецкором газети.
– Настя? – відірвавши погляд від монітора комп’ютера, не приховуючи...

В залі засідань стояла мертвецька тиша. Директор прискіпливо вдивлявся в обличчя кожного з членів Наукової Ради Лабораторії, ніби шукаючи серед присутніх когось з небажаних наукових співробітників. Він з повагою ставився до членів Ради, але нікому з них щ...

Нарис статті про дивовижні справи у пологовому будинку, який Настя скинула редакції на флешку, Анатолій Борисович прочитав миттю і зараз сидів приголомшений фактажем надісланого матеріалу. Важко було повірити в ту глибину падіння лікарської етики, та й в...