заснули зайчики заснули білочки
заснули лобзики заснули пилочки
заснули жайвори заснули совоньки
і тільки дятлики довбуть головоньку...

На городі гарбузиння боляче дряпнуло ногу, коли зненацька літак на низькій висоті з наростаючим ревом промчав над головою. Аж присів невільно. Військовий. Так низько, занадто низько, хоча ми й на горі, а вони хизуються перед містом, що внизу, але бешкетую...

Лелеки, лелеки,  летять, летять лелеки
З Центаври Альфи до Сонця і Землі,
Долають, долають нові й нові парсеки -
Їх на Центаврі звали «журавлі».

У небі, в небі єднаються щоночі,
У вирій прагнуть, прагнуть до біди,
А із Центаври Альфи войовничі
...

На сьогоднішньому прийомі Президент був у піднесеному настрої. Він, декілька кроків ступивши назустріч Директору Лабораторії, замість привітання, майже окриком виголосив:
– Чудова робота, мій генерале! Ти справжній Творець!
Директор на таке запальне...

Кібератака на сервер Лабораторії був несподіваним і потужним. Крек відразу зламав систему захисту інформації всього відділу Зовнішньої Корекції. На моніторах зникла навіть емблема Microsoft, а натомість з’явилася постать чоловіка у масці Гая Фокса – An...

Ми сиділи у кав’ярні «Місячне сяйво», що на Хрещатику. Назар уважно слухав мене, але його очі випромінювали байдужість. Мені здавалося, що він зовсім не вникав у суть моїх, здавалося беззаперечних доводів, заробити купу грошей. Аби не знання психології жу...

– Проснись! Проснись! – штовхала мене під ребра ліктем Інга, втомившись від моєї віртуальної бійки з нічними привидами. Я на мить затихав, розплющував очі, надокучливі мамлюки провалювалися в прірву моєї хворобливої свідомості, але зімкнувши повіки мене з...

За поточними справами час минає дуже швидко. Ось вже і запізніла цьогорічна осінь, поки що недовготривалими похолоданнями, нагадувала людям про зиму: холодну, вітряну і слизьку. Директор зі свого кабінету спостерігав як за вікнами листопад підмітав вулицю...

Після проведеної процедури ревіталізації Президент на деякий час замкнувся в собі, він ніби вживався в своє оновлене єство. Вже минув місяць, але їх очна зустріч з Директором якось не складалася. Вони, за цей час,  декілька разів перемовлялися по телефону...

– Його забрали з собою «ніндзі», – побачивши мене злякано промовила Азалія на моє привітання. Її очі були на мокрому місці.
Інга раніше мене примчалася до редакції  і вже проникла сутністю того, що трапилося. Вони з Настею Воловик стояли біля вікна з з...