- Два плюс два буде три!
- Ні! Два плюс два буде п’ять!
- А я тобі кажу три!
- Ти дурень! П’ять буде!
- Сам ти дурень!
Гупання ударів. Клубок тіл на підлозі.
- Моє кун-фу сильніше за твоє!
- Твоє кун-фу — фігня!
- Зараз я тобі покажу!
Синці. Рван...

– Алло! Вань? Алло!.. Та шось чути тебе херово. У мене цейво тут, клієнти… Ага, зі здолбунівської зняв. Двоє... Та почекають, куди вони дінуться!
Молодший сержант Іванюк весело підморгнув парі нещасливих пасажирів нічної електрички, що сиділи на обдертих...

Це було набагато легше вирішити, як зробити. Чагарі на тій непримітній стежці наче б стали ще тісніше, як минулого разу. Тож коли я дісталася галявини, хекала важко й ніженьки мої бідні гуділи. Тому, коли я побачила розтерзаний труп, то не кинулася навтьо...

Наступного ранку розбудили мене людські голоси: то Зоряна з чоловіком вже попрокидалися. Я ще трошки поніжилась та встала й вийшла до них надвір. Не встигли ми обмінятися ранковими привітаннями, як Вернидуб, що стояв лицем до лісу, повідомив дружині:
- З...

В лісі думалося легко, ніжки несли по стежці наче самі собою. Стежечка ж бігла-бігла між дерев та й зненацька вибігла в степ, притулилася до дороги, що йшла під лісом. Відпочила хвильку та й гайнула до села, вже більша від того відпочинку. Навіть якби я г...

Прокинулася я коли сонце вже було високо на небі. На стіні поряд сиділа якась дрібнота з багатьма лапками, схожа на гусінь з підручника про природу. Ні я не з тих дівчат, що бояться мишей. Але та істота виглядала якось підозріло, і взагалі - нічого робити...

А гуси-лебеді летять... Над моїм дитинством, над моїм життям...  (М. Стельмах)

Це був чудовий ранок, насичений смаком та ароматом цикорію з молоком, ніщо не віщувало проблем. Хіба що незвично бадьорий наш професор, який знов щось розповідав про новітн...

Далекі півні серед ночі хриплять своє «кукуріку»,
А я шепочу та й шепочу на вухо білому бичку,
Що вже набачилися вічі, і переситилися дні,
Що ці часи непересічні ой, настогиділи мені.
І хто кого перемагає, і що насправдоньки гряде?
А він лежить і рем...

Хтось купив собі замок
на високому пагорбі -
радіє своїм можливостям
сягати стріхою неба..

А хтось, виходячи з лісу
і йдучи зеленою
галявиною,
бачить той недосяжний замок,
заквітчаний
у гілля дерев -
і бачить розквітлу шипшину,
що пнеться по...

- Тепер ти справжній барбар. – насмішкувато задзвенів юний голос збоку.
Зиркнувши, вгледів худюще дівчисько, одягнуте в маскарадний костюм принцеси мандрівних франків.
Сміхота, скажу я вам нереальна. Мало не зареготав.
Проте, виявилося, у мене з’яви...