Текст видалено автором твору...

- Ану віддавай всі свої гроші, а не то ми заберемо їх з твого трупа. — Кричав коренастий чоловік в сірій лляній одежі та мечем у руці. Іншою рукою він тримав за грудки переляканого вельможу, що можна судити по його одягу червоно-блакитного кольору, і яком...

(мій перший твір - альтернативна назва "Украдене щастя")

Вже закінчилося гаряче літо. Все ще світило сонце, але були поодинокі хмари. В цю пору пожовтіло лисття і золотисті листочки падали на землю. Цілина. Її безкраї простори завжди заворожували людей...

В тронний зал він заходив поволі. До імператорського трону вела доріжка з червоного килиму. На балконах обабіч трону часто стояла знатна верхівка. По обидві сторони килиму завжди вишиковувались гвардійці, готові розірвати вщент того, хто посміє не так под...

VII
Сіріус увірвався в бібліотеку збивши з ніг двох чоловіків в білих мантія з смішними білими каптурами на головах. Вони з криками і лайкою попадали на землю підкинувши в повітря стоси аркушів. Сіріус не став вибачатись. Він перескочив через перила і по...

VI
Ргкаш одразу помітив, що з ним щось не те. Сіріус був блідим, писав мляво. Ргкаш розпинався про спалення Шейлару. Він, правда, розреготався ще дужче, коли Сіріус розповів, що Шейлар спалили знову, п’ятнадцять років тому. Він тоді вижив лише дивом. Щоб...

- Цей жилявий виродок очорняє нас, як тільки може!
Кіндрат лютував, доки Сіріус сидів за столом і переписував усе на аркуші. В вежі перед ними стояв актор, котрого загримували наче терра. Він кривлявся, ходив на чотирьох, волав, гарчав, як міг.
- Зміст ...

Високі дубові стелажі утворювали дивний, темний лабіринт знань та містики. Сіріус впевнено снував між ними, раз у раз зупиняючись, щоб дістати книгу з однієї із полиць. Інколи доводилось користуватись драбинами, що їздили по рейках між рядів. І все ще не ...

III
Мене звуть Ргкаш, син Рглора. Я первородний серед терра-істот, як ви, Морра нас називаєте. По ваших мірках мені близько ста двадцяти років. Я старий, дуже старий. Але я все пам'ятаю. Пам'ятаю так, наче це було вчора. Пам'ять моя злилась з ненавистю, ...

II

- Нам ж не можна сюди!
- Тсс! Хочеш, щоб нас в усій столиці почули?
Десь над ними щось затріщало і все навколо засвітилось. Маленькі лампи розміщувались по всій довжині коридору з округлими стелями. Ледь яскраве сяйво освітило либонь половину кори...