Над Сяном певно тихий ранок
Осінню імлу роздув вітер
Золоте сонце буде гріти
Тих які вийдуть на правд ганок

А ті яким правди забрано
Що живуть десь в куточках світу
Прийшлося в чужині тужити
Згадувати роки погані

Одним з них я і мої діти
...

Ми на сторінках нашого нині
Пишемо завтра своїй Україні
Тому не сіймо життєвих помилок
На її дорогах бо буде боліло

Міркуймо що кому і коли сказати
Щоб в сум не вростала Україна – Мати
Будьмо життям чесні всюди там до ми є
Хай кожний з нас к...

            
Все через клятих москалів.
Взяли нам Крим. Хочуть Донбас.
Влада несе брехливий спів.
Вона для себе, не для нас...

Вітри надії пишуть гнів.
Воля креслить дороговказ.
В душах породжується зрив.
Він жде на відповідний час.

В люде...

Ми своїм я пишемо завтра нині
Кожний свою виспівує баладу
Хтось в чужині хтось в рідній Україні
Йдучи вперед вертається до заду

Осінь свою малюємо як діти
Листочком мрій чи з ясеня чи з бука
Віримо в те що колись буде гріти
Якщо не нас може ...

Дивлюсь в життя свого вікно.
Сад поетичний золотіє
Тим, що роками тихо сіяв
І клав в рядки наче зерно.

Думаю, осінь вже туж, туж …
Життєва, але й та правдива,
Яка породжує нам дива
Сад повний яблук, слив і груш.

З лісу приніс рижиків кіш...

Світ говорить іди вперед
Спіймай свою майбутність
Серце – життя велосипед
Стане колись відсутнім
Скільки пережитих серед
Скільки то слів могутніх
Скільки пропало вже черед
Своїх в обіймах трутнів

Ти слухав тих що били в дзвін
Ти знав що дзвін ф...

Буває влітаю в дитячі роки.
Там хата. В ній ціла родина…
Молитва, якої навчили батьки
У вечір і ранком в нас лине.

Роки вписав в пам'ять. Не вернуть вони.
Немає вже мами, ні тата
До себе взяв Господь дві старші сестри…
Пустою спить дитяча хат...

Спалили, а в польських газетах нічого...
Не знаю, чому всі замовкли чомусь.
Чому стільки горя на наших дорогах?
Питаю. Буває, й питати боюсь...

Батьківщину взяли. Був рік сорок сьомий.
В чужину прогнали, щоб щезли у ній.
Сльоза в землю влит...

Ти не боявся нести рідне слово
і дарити його батькові, дитині.
Іти до народу по тілі і крові.
Тому незабутим ти в нас, в Україні.

З окрайчиком правди в прадідівській мові,
з колоском надії ти ніс осолоду.
Роки проминають. Зернятко любові...

Без поеми

Тут де ми поеми не пишуть комусь
Бо в словах полова роїлась чомусь
Мізерна без зерна бо мудрості цвіт
Безсилий прогнилий не піде у світ

А де ми підемо у весняні дні
Надії і мрії зігріють вогні
І святість до хати тихенько ввійде
Кім...