Куди? Не знаю. Навіщо? Плутаю
Дощу сльозами – холодне небо.
Прийди, поклич – з тобою буду я.
І днем і вночі живу для тебе.

О, скільки для нас наміряно часу!
Нехай не мають спокою пророки.
Зірка любові на небі не згасне,
Склільки б іще не минуло р...

Думки – цвяхи,
Думки – потвори,
Думки затиснуті у пам’ять,
Твій заколот на коридорі
Та м’якуш слів, що спогад тягне

Думки на день,
Думки до хочу,
Думки відттяті у сумління,
Цементом задубнілий почерк
Мобілки спрагле голосіння

Думки на чай ,
...

    Ти підеш. Поволочиш за собою на мотузку частину моєї душі. Серед битого скла. Очі зів’януть пролісками. Хтось зупиниться, подарує небесну розчепірку. Я буду гойдатися щосили, кричатиму, ламатиму крила світу – тебе  лоскочуть хвилі пам’яті. Я не поверн...

        Гранатні бруньки свого шалика волочу по калюжах...
        Замотатись в теплий плед і хапати повітря з волосся, що пахне цигарковим димом. Я це я... До останнього подиху.
        Відкривати своє серце для когось... Для того, хто не бачить. І н...

Андрухович... Мій недавно вперше зустрінутий київський знайомий прорецензував літературну творчість Андруховича риторичним запитанням – навіщо нам така культура? Ну щож, в кожного своя оптика...
Признаюся, що сучасна українська “пострадянська” літера...

В мені сидить смерть, тобто чому сидить, вона циркулює по судинам, вона шукає мене. Смерть чекає доки я себе чимось видам. Вона чекає одного - моменту коли я помру. Тоді Вона вийде назовні. Вийде переможцем.
Моє завдання не померти раніше, ніж зупиниться...

11. 05. 2003.

Сьогодні мені  знову наснився той будинок.У сутінках я ледве розгледіла його темний силует на сивому полотнищі подзьобаного зірками неба. Я ступала босоніж по холодному мокрому піску, іноді морські хвилі, зловісно шепочучи, набігали н...

1. Раунд
Цей раунд виграв він. Мої здобутки
тепер здаються зійшлими на пси.
Не маю зиску з цьої оборутки.
Не маю слів, доповнень і краси.
І сльози витираю – ідівотка.
Плюю на нього, плачу, напиваюся.
Без нього. Але жисть така коротка!
Якого я та...