|
// Поезія
// Вірш |
У срібні вихори зими
ішов, не знаючи дороги,
і кидав тінь мою дворогий
у прах, не торканий людьми.
Я йшов, чекаючи коли
на чорну бронзу затвердіє
уважне і текуче тіло,
і статуеткою коли
на білий попіл, як на ложе,
воно, маленьке, тихо ляже,
... |
Статистика твору:
слів - 173;
рецензій - 1.
|
Читати
далі... |
© козак Голота,
05-09-2024
|
|
|
// Поезія
// Вірш |
Якщо не лити воду, все доволі просто:
Життя — лише дорога, тож дивись на знаки.
Слідкуй за рухом, тихо зважуй кожен поступ,
Навчись не чути, як гарчать услід собаки.
Відчуй дорожній темп, цьому віддайся ритму.
І хоч біжи, пливи, танцюй, прокволом йди... |
Статистика твору:
слів - 233;
рецензій - 0.
|
Читати
далі... |
© ,
29-07-2024
|
|
|