Снігами небо йде. Та вітер трохи витих.
Святкують день дахи у білих свитах.
Блукає білий сум в деревах, сном сповитих.
Гойдає вітровій кришталь на вітах.

Крадуть сніги зірок загаслих тіні.
Ховають їх в морозу павутинні.
Ворожить небу птах на мерзл...

Бог нудьгував. Всього було в садах,
на те він рай - ідилія картинна...
Так рясно квітли мальви і шипшина,
бриніло перше слово на вустах,
та ні з ким мовить друге... Їде дах.
Творець узяв до рук шматочок глини.

М'яка, тепленька, доторкнешся - кайф...

обрáзи óбрази чи образú
різниця наголосу нахилу і коми
вони відомі та забуті чи зникомі
окрім останніх... сніжної грози
далекий відгомін неначе переплутав
кому тепло довічне а кому покуту
за щось нездійснене чи незбагненне

на аркуш...

Качай мʼязи і качай права,
Виходь на площі з тісних спортзалів,
Пропахлих потом, де гуркіт сталі
Висить в повітрі, немов набат.

Качай мʼязи і качай права,
Квадрицепс, біцепс, найширші й дельти,
Просякле потом повітря сперте
Зміни на п...

Раптово вночі,коли накатує відчай
обіймає і душить, неначе привид,
підіймаєшся, п`єш чай, лізеш у нет
у даремних пошуках гарних новин,
із старих газет,що текою на столі,
дістаєш одну, очима ковзнеш світлини
тіх щасливих днин, що спливли димом
солод...

На дворі росте спориш.
Ми поїдемо в Париж.

На городі лобода.
Ми поїдем "навсігда".

В нашій хаті таргани.
Спробуй нас наздожени.

На горищі дід Бабай.
Рідний краю, прощавай!
...

І що залишається в очікуванні
невідворотнього і неминучого?
Животіти тільки бранцями долі
і випивши міцне місячне сяйво,
лежачи на канапі, спостерігати,
як неспішно обертається всесвіт
і слухати білий шум, наче зливу....

загорнута у плащ поезія осіння
у полі на межі спинилась і стоїть
в очах пташиний ключ а три печальні тіні              
загрузли в землю мов у глибину століть

зніміла і мовчить поезія печалі
бо стільки слів було і за дощем пішло
та скільки б не п...

Чи варто триматись за це існування
у світі, де лише холод, де тільки злива
нагадує нам, що бувало щастя і літо,
що бувало кохання, прощавання і радість
нових зустрічей і рідна, тепла домівка
під небом, ще не заплямованим димом
руйнувань і пожеж і вв...

Чомусь мені солодка нині кава.
На кухні ми удвох, моя любов,
Сумна моя, лелітко неласкава.
Всміхнись мені, півсонна, ніжно знов.

Сивієм тихо вдвох, моя мадонно.
Хай стигне кава, тільки б поруч ти.
Бо гріє нас любов. І мрій мільйони.
Не час у осін...