Скінчається радість світла вечірнього.
В кімнаті і тиша і спокій; -
ні звуку годинника, ні звуку серця
лиш ніч пробирається відьмою в душу невпинно і липко.
Лампа настільна - зірка маленька в кімнаті;
розкинутв речі, книжки й папери принишкли. -
Кидаю погляд, свій, на день, що минув і на спокій.
Місто зітхає й мертвіє у тиші предноччя.
Синій окраєць неба за шибою рівний і тихий;
втомлене сонце сідає за гори, і душі, і долі... -
Вкотре, день, світлий минає в спокої і тиші?..
Днина скінчилась спокоєм в липневім й медовім просторі.
