Місто цвіте, і кричить, і мовчить, і лоскоче амбіції
Всі в боротьбі за прекрасне, агресивно скидають дивани
На припарковані авто під вікнами
Б'ють порушників
Б'ють небайдужих, хто мріє про власну утопію
Б'ють заради добра
Воскресає Христос, і пронизливо пахне пасками
Ридма квітнуть дерева,
Аброкоси і вишні біліють немов молоко
Просякає у сутінки гул нетверезих людей
І собаки блукають газоном, шукаючи кістку
Серед вікон старих, і стаканів з-під кави
І розібраних меблів.
Ті дивани, тарілки, крісла та ліжка
Тихо ждуть сміттярів на кладовищі долі
Їхні власники досі покійні, спадкоємці нещадні
А весна проростає травою крізь місто
І Дніпро не реве і не стогне
А тихенько несе у собі
Тихий спогад про вбиті річки.
