Подумай, буде  ніч, засвітять зорі
Над каменем холодним і пласким
Ім’я на нім окреслить срібний промінь
І буде власним те ім’я, твоїм

Прискорюється ніч, її гримаса
Епітафічній римі шле привіт
Твій час проб’є  ударом серця Часу
Твій підсумок у про...

Подумай лиш, настане ніч
І промені зірок
На сірім камені пласкім
Окреслять твій рядок

У тім рядку твоє ім’я
Та ніч летить до нас,
Щоб епітафії твоїй
Зробити реверанс

Удари серця лічить Час
У зорянім диму
І те, що є життям для нас
Удар один ...

Уяви

У зорянім блиску
Сіра могила,
У срібнім промінні
Видно ім'я. Так.

Ніч, поспіх, зустріти,
Рима надгробна.
Час, серце, удар лиш,
От чим було. Так.

Лежачий, текуча.
Смійся аби не.
Ганьба, п'ять, хвилина.
Зоряний полиск....

Думку тішить ніч де зорі мерехтять
Внизу лиш холод і сіра  каменя печаль
Вони ім’я окреслять сріблом променів
І диво – воно твоїм віднині буде

Ніч не зволікає – ні, і вже вітання
Тобі - рима вдала для епітафії волання
Щоб нагадати – твоє жит...

РАНОК

Заспівує півень, світання пора!
У лісі розсипана срібла гора.
Дерева шикуються в роти зелені,
Ялини – як піки, як постріли – клени,
Сучки – наче крокви, як шворні – коріння.
Їх леготи пестять в ранковім зорінні.
Там дятли, що всілись ...

Хтось успіху сягає статусом своїм,
Другі – багатством, силою чи вмінням,
Хтось одягом хизується новим,
А дехто – соколами, хортами і кіньми.

І кожному своє у насолоду,
Але мені цього не зрозуміти.
Такі захоплення не надають свободи,
Я вище цього ...

        КЛАСИЧНИЙ ВІРШ

Як моряки, що стрілися на суші,
Тоді, коли не стане вже мене,
Над хмарами зіткнуться наші душі
І спогадають про життя земне.

Рознуртувавши спогади журливі
У мовчанні, без дум і каяття,
Подивимось, як у р...

Блажен  солодкий  плавкий  порух  вій,
Сповільнених  м’яким  довколосонням.
Метелики  на  пізньому  осонні
Так  знемагають...  
                         Сон,  що  тільки  мріяв,
Вже  жебонить,  розмикує  межи,
Волоття  вій  потріпує…  Еолу  -
Приві...

Гей, Гаптарю Великий тутешніх світів!  Воля Твоя!
Як же тісно бідаху мене в гобелен ти уплів!  Воля Твоя...
Он як туго зсукав  і  пороки  й  чесноти  мої. Ані руш!
Щоб в гордоті своїй я за Промисел Твій не ступив… Воля Твоя!

***
Винник щедрий! Рину...

Ти,  сину,  скоро  звідаєш  причину,
З  якої  жук
Надкрилки  спижеві  нещільно  так  стуляє,  
Чом  пальчик  твій  йому  не  дошкуляє,
Чом  кручену  гвинтом  шкоринку  з-під  ножу
Не  хоче  їсти,
Не  йде  нікуди  і  нічого  не  боїться…

А  ...