Блажен солодкий плавкий порух вій,
Сповільнених м’яким довколосонням.
Метелики на пізньому осонні
Так знемагають...
Сон, що тільки мріяв,
Вже жебонить, розмикує межи,
Волоття вій потріпує… Еолу -
Привітний змах руки. І ти біжиш..
«Де Телемах? Та й ...вклався ж бо зна коли…»
Цикл "Вікторіанські переклади"
Вільний переклад твору пані Вікторії Роше. Оригінал:
Не знаю я движения плавней,
Чем сном утяжеленные ресницы.
Ленивых бабочек напоминают мне
Они. Когда тебе еще ничто не снится,
Но только чудится. Расплывчатую грань
Переступая с каждым новым взмахом
Одолевает сон. И ты идешь играть
С уснувшим много раньше Телемахом.
