Колись на камінь мовчазний
Зірката ніч проллє
Сріблястий промінь осяйний.
Аж там – ім'я твоє!

Світів розгоном ніч віта
Епітафічний стрій.
Твій вік додав один лиш такт
В серцевий часу бій.

Синичка щастя у руці,
Примари журавлів…
Безслав'я сіл...

Лише збагни! Де ночі мить
На камінь срібло ллє,
Ім’я раптово заблищить,
Дивись, воно – твоє.

Ця ніч шліфує дзеркала  
Епітафічних фраз.
Твоє життя – мала стріла
У серце світу – Час.

І трохи болю й боротьби,
Смішних земних принад,
І трохи сл...

Замислись! Сяйво зір бліде
У ніч, що настає,
На холод каменя впаде.
На нім - ім'я. Твоє!

Та ніч спішить. За мить, гляди -
Надгробок без прикрас.
Твоє життя - удар один,
Що в серці Часу згас.

Скупі слова, скупі діла,
Сміх - маска почуттів;
З...

Лиш уяви! – на камінь зір
Впаде проміння ясне;
Й імення зблисне, й – о, повір! –
Твоє це буде, власне.

Верне так ніч та з небуття
Вірш – каменя окрасу.
Життя твоє – лишень биття
Коротке в грудях Часу.

Малу мав ціль, малий твій біль,
...

В’яви – зір блиск у ночі час
В граніті виграє,
Й осяє промінь срібний враз
На нім ім’я твоє!

Щоночі Часу лімузин
Щодалі нас везе;
У серці Часу вдар один –
Твоє життя усе:

Тяжкі пізнання манівці,
Зубовний скрегіт і
Огуда й слава, а в кінці
З...

Вважєй, прийде-бо вишня ніч,
Полиють світ зірки
На камінь, на ім'я на нім, -
Ім'я твоє ж таки!

Заквапиться пітьма на честь
Твоїх нагробних слів.
У серці Часу стукіт – єсть
Усе, що ти прожив.

Тіль-тіль труда, ледь-ледь плода,
Лиш сльози б не л...

Колись у сяєві зірок
На брилі кам'яній
Освітиться скупий рядок, -
Поглянь, - цей напис твій.

Вже наближається хода
Твоїх надгробних рим,
Твоє життя - лише удар
У серці часовім.

Пізнай плоди, пізнай труди
І сміх, і тихий сум,
Пізнай...

Міркуй же! Обеліска грань
Під зорями сія,
На срібло променя поглянь –
Бо там твоє ім’я.

Несе вітання ніч сюди –
Епітафічний знак.
Твоє життя – удар один,
Це серця Часу такт.

Крізь терня – шляхом до зірок,
Твій біль та сміх – в злитті,...

Подумай ти! Сіяння зір
Над сірим каменем снує,
Ім’ям сріблястим вабить зір,
О – глянь! – ім’я… чи не твоє?

Ця ніч вітати вже біжить
Епітафічну риму-звук.
Твоє життя – коротка мить,
У серці Часу – єден стук.

До звершень шлях – крізь колю...

Подумай лиш! Зірки вночі
На камені сирім,
Огнем ім’я виведучи,
Назвуть його твоїм.

Чекає ніч на викриття
Епітафічних рим,
Бо ледь помітний зсув – життя,
Між світових пружин.

Мізерна ціль – мізерний біль,
І сміх і плач пусті,
Прости...