РЕП’ЯШОК                                                                             RZEPIK



Учепився реп’яшок                                                Przylgnął rzepik do futerka

За ведмежий кожушок                             ...

Текст видалено автором твору...

    ПІДНІЖЖЯ ХАНСЬКОЇ ГОРИ

Підніжжя гори Хань переді мною,
На ньому – терену й ліщини хащі.
Наш князь веселий та народу милий,
Ми долю йому зичимо найкращу.

Жертовний келих яшмою блищить,
У ньому золоте вино до краю.
Наш...

Нуль                                                          ZERO

Все починається з НУЛЯ:                        Wszystko zaczyna się od ZERA:
Народження звірятка і джмеля.               Narodzenie zwierzątka i trzmiela.
Початок року, від...

Подумай! На плиті зірки
Колись узрять ім’я.
На ній портрет, життя роки,
І ця плита – твоя.

Вона ховає, наче скарб,
Твій розум і красу.
Ти мить існуєш, ти – удар
В пульсації часу.

Падіння й злети, щастя й сум,
Недовге чи до ста
Життя, в якім ...

Ген, срібло ллє Чумацький Шлях
Прозоро з висоти.
Хоч скільки степом не гуляй -    
А в землю ляжеш ти.

У вирій час летить, мов птах,
Хоч як женись чимдуж.
І ось вже хрест у головах,
В ногах – калини кущ.

Чи під конем, чи на коні,
Чи с...

То що, цю думку в змозі ти
Зустріти віч-на-віч? -
Твоє імення на хресті
Проблискує крізь ніч.

В малій цій рисці між двох дат
Усе твоє життя:
Потроху успіхів і втрат,
Надбань і каяття.

Згортає час і рай, і біль
Тугіше в свій сувій.
І зоряний ...

Лиш вдумайся! Якось вночі
Зірки осяють камінь сірий і холодний
І слід ім’я залишать срібні промінці
І ось! Своє ім’я побачиш ти на ньому.

І ніч ця швидшає тоді й вітання шле
Твоїй епітафічній римі.
Лише удар життя твоє
Для серця Часу всередині…
...

Лиш вдумайся! Якось вночі
Зірки осяють камінь сірий і холодний
На нім ім’я окреслять срібні промінці
І от! Твоїм буде ім’ям карбунок винятковий.

Прискорюється ніч, щоб віншувати
Твою епітафічну риму, бо твій вік -
Малесенький лиш імпульс може да...

Помисли тільки! Зимний згляд зірок
Вночі на камінь упаде,
Окреслить букви сріберний дзюрок…
Й дивись! Твоє ім'я складе!

Ця ніч розгонить серпантин світів -
Епітафічний стрій віта.
Твій вік – скупий відтин серед віків,
У Серці часу малий такт.

...