Підніжжя гори Хань переді мною,
На ньому – терену й ліщини хащі.
Наш князь веселий та народу милий,
Ми долю йому зичимо найкращу.
Жертовний келих яшмою блищить,
У ньому золоте вино до краю.
Наш князь веселий та народу милий,
Хай духи йому щастя посилають.
Орел ширяє сизий – блиск ув оці,
І риба грає в чистому потоці.
Наш князь веселий і народу милий,
Чом не тримає люд на свому боці?
Іскрить вино, розлите навмання.
На капище вогненного коня
Ведуть. Тож принесім пожертви наші,
Щоб вдача супроводила щодня.
Кремезний дуб, розкидистий і пишний,
Вогню у владу віддає народ.
Наш князь веселий та народу милий,
Хай духи його здіймуть до висот.
Гнучка лоза сплелась у верховітті,
Обвилася круг стовбура і віття.
Наш князь веселий і народу милий,
Добра бажаєм на усі століття.
Відомості про джерело: Шіцзін („Книга пісень”) – пам’ятник давньокитайської літератури. Вміщує 305 пісень і віршів, створених у XI – XVI ст. до н. е., що відображають багатогранність духовного і суспільного життя Давнього Китаю. Відбір та редагування приписується Конфуцію.
Оригіналу не чекайте - ієрогліфів все одно не знайду :)
