Я присягнувсь
            
Я кров’ю серця присягнувсь, тобі, народе,
Тебе від ран гнилих зціляти все життя.
Коли ж слова мої впадуть у темну річку,
Хай моє серце зогниє без вороття!

Я світлом сонця присягнувсь пітьму здолати,
Щоб брат на брата ...

Я поклявся  

Я поклявся, мій народе, що зцілю тебе від ран.
Не бур’ян ви, браття милі, - чом зогнити вам дотла?
А не стане в мене духу йти на муку задля вас –
Хай гаряча кров у серці запечеться, мов смола.

Я поклявся, рідний краю, що розсію я ту...

Я присягнув

Я присягнув: перев’яжу мого народу рани!
Невже брати мої повік повинні живцем гнити?
Нехай кипляча кров моя зчорнілим згустком стане,
Якщо за них не буду я каратися й терпіти.
  
Я присягнув: здолаю тьму і світло дам Вітчизні!
...

Поклявся я

Поклявся я, що біль мого народу я вгамую,
Чому мої брати у бідах мусять вічно скніти?
Заради них я житиму, в образах вік змарную,
Інакше всохне кров моя, їй в серці не кипіти.

Поклявся я – похмурий край промінням освітити.
Чому, с...

Моя клятьба

То моя клятьба – народу перевити струпи ран,
Бо ж чому повинні гнисти мої сестри і брати?
Якщо ж я народу ради крові з серця не віддам,
Хай вона навіки всохне, не шумує без мети.

То моя клятьба – принести світло в мій нужденний край.
...

Я присягу склав - народу мого загасити біль,
Бо брати мої  для чого мають гнити в забутті?
Якщо сам за них не згину, мук не взнаю у житті ,
Хай гаряча кров застигне, висохне нехай в мені!

Я присягу склав - віддати сонця світло цій землі.
Брат чому...

Я поклявся

Я поклявся кров обмити з ран твоїх, народе мій,
бо чому повинні гнити братчики мої в ярмі?
І якщо в житті спокійнім не терпітиму за них,
кров гаряча до краплини висохне нехай в мені!

Я поклявся світло правди в темний край принести мій,...

Дав тобі, народе, слово – рану днів перев’яжу,
У ярмі злиденних років ти живіший всіх живих?
А як я не зможу жити за народ, не затужу,
Хай у серці не вирує кров прапрадідів моїх.

Дав тобі, народе, слово – темінь краю освічу,
Як можливо, рідні...

(до 90-річчя з дня написання)

Нехай Господь благословить,
О, миролюбці, вас.
Але притиште сміх на мить
У цей зловісний час.
Пропало військо, нарід зник,
Чому – ніхто не зна...
Агов, шановні жартуни,
Чи ж бачите той знак?

Співайте:
Відкрийте ...

Дорогі друзі!
Мені так прикро, що я не брав участі у цьому чудовому п’ятому конкурсі й не мав приємності спілкуватися з вами всіма, так би мовити, інтерактивно. Намагаючись надолужити згаяне, я подаю на ваш розсуд свій варіант перекладу конкурсного вірша...