Нехай Господь благословить,
О, миролюбці, вас.
Але притиште сміх на мить
У цей зловісний час.
Пропало військо, нарід зник,
Чому – ніхто не зна...
Агов, шановні жартуни,
Чи ж бачите той знак?
Співайте:
Відкрийте двері для гостей
І дайте їм землі,
І дайте хліба. Раптом те,
Чого ніколи не дасте
Їм взяти стане лінь...
Співайте, дружні хазяї,
А ми підем поки
Звести хрести братам своїм
На свіжі могилки.
Такій, як ми, одній з держав,
Могуті давніх днів...
Усе, що рід віки збирав,
Злий час за день розбив.
Співайте:
Змастіть в олії ноги їм,
Співайте їм вітань.
То хто, шановні, буде тим
Наступним, може ти? Чи ти?
Хто зійде на вівтар?
Спаси вас, Боже, мудреці,
Пішли вам добрий сон.
Ні згадки вже об краю цім –
Пустельний горизонт.
Лиш тільки плач, вогонь і смерть,
І капища кругом:
Тут був народ. І ось тепер
Він змішаний з багном.
А ви співайте:
Панове, дайте їм зерна,
Бо заберуть самі.
Вони говорять – хліба нам,
А ярма вам. Усе братам!
Чи ж згодні ви на мін?
Храни вас, Боже, від біди,
Блаженні сміхуни.
Он вже такий народ один
Загинув без вини.
Він був такий, як ви, тепер
Його пожер вогонь
І на скрижалях жаром стер
Саме ім’я його...
Співайте:
Ховаєм нарід нині ми –
То правдонька сумна...
За руки-ноги підійми,
О, Земле, нині їх прийми,
А завтра приймеш нас...
