Я присягнув: перев’яжу мого народу рани!
Невже брати мої повік повинні живцем гнити?
Нехай кипляча кров моя зчорнілим згустком стане,
Якщо за них не буду я каратися й терпіти.
Я присягнув: здолаю тьму і світло дам Вітчизні!
Невже у мороці нічнім брат брата не побачить?
Нехай криваві ручаї з очей фонтаном бризнуть,
Якщо дивитимусь на це – і серце не заплаче.
Я присягнув: життя складу за процвітання краю!
Не відвернуся, обітру пекучі сльози мами.
Якщо б тьму літ байдуже жив, став ханом Курултаю -
Все ‘дно гробар колись прийде мені копати яму.
