Поклявся я, що біль мого народу я вгамую,
Чому мої брати у бідах мусять вічно скніти?
Заради них я житиму, в образах вік змарную,
Інакше всохне кров моя, їй в серці не кипіти.
Поклявся я – похмурий край промінням освітити.
Чому, скажіть, братерство нас не може об'єднати?
Якщо мене цей сум не змусить гірко затужити,
Тоді мої потоки сліз вже кров'ю мають стати.
Поклявся я, що зможу за народ свій і померти,
Я згоден щиро його сльози вічно витирати.
Чи Курултаю ханом я, чи сотні літ без смерті,
Та прийде день, щоб у землі мене навік сховати.
