Роберт Бернс (1759–1796)

ПОЧУВШИ ПІСНЮ ДРОЗДА ПІД ЧАС
ПРОГУЛЯНКИ СІЧНЕВИМ РАНКОМ

Співай, дрозде, в морозяній імлі,
Співай, мій друже, серед голих віт.
Зима у відповідь на твій привіт
Розгладжує – глянь – зморшки на чолі.

Ось так же й злигодн...

(уривок з поеми)

УРОК ТАНЦЮ
  Пімпусь ледь зайшов до школи,
чує  звуки крізь фіранку -
то мистецтву танцю в холі
вчаться паничі й панянки.
Перший Філусь, з пухом білим,
повернувся  трішки боком,
відставляє ніжку ліву
й реверанс дає  широкий.
Б...

Роберт Бернс (1759–1796)

З-ЗА ПРАВЕДНОГО КОРОЛЯ

З-за праведного короля,
Шотландіє, прощай!
З-за праведного короля
Не зріть вже рідний край, кохана,
Не зріть вже рідний край.

Зробили все ми, що могли,
Й не встояли в борні.
Прощайте ж, любко...

Роберт Бернс (1759–1796)

ЗИМА ЖИТТЯ

Так тішить зір зелений вбір
Діброви навесні;
Після дощів весь луг зацвів
В ці благодатні дні.
Й хоч швидкоплинні втіхи ці –
Сніг землю замете, –
Зима мине й весна верне
Нам знов блаженство те.

Прийде ж ...

1.
ПЛАЧЕ ВІТЕР

Плаче вітер у комині,
     скиглить, нарікає:
- Шлях мій крізь лани поснулі
      без кінця, без краю.

  Налечу на суччя-гілля
      в лісі серед ночі -
   плащ старенький, плащ благенький
      розірву на клоччя.

   Пром...

Роберт Бернс (1759–1796)

ЗУСТРІНСЬ МЕНІ ТИ В ХОЛОДИ

Зустрінсь мені ти в холоди
Серед полів, серед полів –
Своїм би пледом тебе вкрив
Без зайвих слів, без зайвих слів;
Якби ж недолі налетів
Злий вітровій, злий вітровій –
Знайшла б ти захисток ...

Роберт Бернс (1759–1796)

БРІВШИ ЧЕРЕЗ ДІЛ

1 варіант

Брівши через діл, в цю нічку,
Брівши через діл,
Заросила всю спідничку,
Брівши через діл.

Хор:  В Дженні змокло все в цю нічку,
          Ніжки і довкіл,–
          Заросила всю спідничк...

Роберт Бернс (1759–1796)

МОВ РОЗА ЧЕРВОНА

Мов роза червона, кохання моє,
Яка розцвітає весною;
Кохання моє, мов мелодія,
Що в пісні завжди зі мною.

Як врода твоя, так в серці моїм
Кохання сіяє зоря;
Я буду кохать тебе, любко,
Не висохнуть п...

Нехай там інші пишуть книги. Навіть
хай слава їм гуде стодзвонно, стосурмасто.
Я ж не пишу книжок і не шукаю слави –
Мадонно, здрастуй.

Бо не для мене сяйво книг та спокій літер,
ані весна, ні сонце, ні квітки, ні щастя,
а тільки ніч, і дощ, і ал...

Книги хай пишуть iншi. Навiть слава
хай їм дзвенить немовбито вежа стодзвонна,
книг писати не вмiю - дурна то забава -
salve, madonna.

Адже на сяйво книжне дивитися важко,
не для мене й весняна лука благовонна,
тiльки нiч замiсть сонця, дощ, вiтер...