Самотносте, якщо з тобою вдвох
Вік вікувати маю, то ходім
З цього мурашника. Знайдімо дім
На кручі, під склепінням із гілок,

Де аж за обрій мчить-дзвенить струмок,
І бджіл вирує золотавий дим
Над наперстянки килимом рясним
У відповідь на оленя ст...

Самотносте! Якщо б з тобою жить
Я мав, хай це було б не між юрмою
Будівель хмурих; піднімись зі мною
На кручу – спостережний пункт: лежить

Квітучий луг внизу й струмок біжить;
Й де віття сутінь, цяткою сяйною
Лань промайне й, сполоханий луно...

Самотносте! Якщо мої роки
Минуть з тобою, то не між юрми
Осель похмурих; підем в гори ми,
Де видно, наче з відстані руки,

Квітки на схилах, випуклість ріки;
В шатрі з дерев дбання моє прийми,
Де диких бджіл з наперсників прямих
Полохають о...

Заручили ми ся з тобою, Самото,
Та злецько жиє в городах голота.

Ану з кручі ся низину роздивімо,
На обсерваторіум Божий ходімо.

Хвилі Дніпрові ген долі на міст схожі,
Там я при курені стою на сторожі.

Аж до небокраю волошки зростають,
...

Самотносте! Якщо мені довіку
Лише з тобою розміряти крок,
Дай залишити цей тісний куток,
Зійти на гору, просторінь велику

Побачити, річок, долин без ліку,
В гай занести легкий тягар думок,
Де олень, перескочивши струмок,
З наперстянки зганяє бджі...

Томас  Мур (1779–1852)

ВЕЧІРНІЙ ДЗВІН

Вечірній дзвін! Вечірній дзвін!
О, як бентежить душу він!
Я дім згадав і юні дні,
Як він колись лунав мені.

Літа промчались молоді,
Й хто так радів, кохав тоді,–
Скількох вже взяв могильний тлін,
І їм н...

...

Переклад  
William Henly
INVICTUS

Нескорений

Із темної ночі, що вкрила цей світ
Проваллям від краю до краю
Богів, що створили мене і мій рід,
Нескореним духом вітаю.

Хай прикрих обставин стискає тягар —
Я сліз та образ не збираю.
До кр...

Коли серед усіх ти тяму маєш
А інші хором кажуть: винен ти,
Коли довіру ти собі плекаєш
Та іншим сумніватися даси.
Коли чекаєш довго і невтомно
То гомін брехунів ти геть не чуй,
З тебе глузують – не чини тотожньо
Їх вибач, але дуже не мудруй.  

...

Роберт Бернс (1759–1796)

ПЕРЕКЛАДАЧУ МАРЦІАЛА

О ти, кого Поезія боїться,
Кого уже і Проза сторониться,
Крик чуєш? То волає, вставши з гробу,
Сам Марціал: «Покій мій – Бракоробу!»

СЛОВА ВДЯЧНОСТІ В КІРКУДБРАЙТІ

В одних є в бодні – та не го...