О, Самото! Якщо судилось нам
З тобою разом віку коротати,
То хоч не в мурах цих; гайнем в Карпати,
Зійдем на кручу, звідки далина

Очам відкрита, річка, схожа на
Місток скляний; дозволь про тебе дбати
В шатрі з гілок, де оленя цибате
Зганяє бджілк...

Хай там хто хоче книжки пише. Навіть
хай їхня слава двигтить, наче вежа стодзвонна.
Я так не вмію, офір не приношу я славі –
Твій я, Мадонно.

Бо не мені спокій книг, що так високо світять,
ані весна, ні духмяна трава на осонні,
ніч, тільки н...

В холодну ніч  один посеред степу          
Я біля  ватри, скорчившись, дрімав.          
Вогонь пригас... Та, попри цю халепу,          
Мене зненацька регіт розібрав.          
          
Ти, сірий попеле, у поспіху, мов злодій,          
Заволочи...

Мій муж? поет? товстунчик Діккі?
Заради Бога, що за бзік!
Що? Дон Жуан? Господь за свідка -
Простий, порядний чоловік.

В його книжках - подробиць досить:
Скількох коханок утішав,.
Про шовк білизни, шовк волосся,
Про хіть, сверблячку, тічку...

Самотносте! Якщо мої роки
минуть з тобою, то не між юрми
осель похмурих; підем в гори ми,
де видно, наче з відстані руки,

квітки на схилах, випуклість ріки;
в шатрі з дерев дбання моє прийми,
де диких бджіл з наперсників прямих
полохають о...

Доброго дня!

Шановні друзі і колеги, поздоровляю вас зі святом Миколая та завершенням Восьмого Конкурсу Поетичних Перекладів.
Цього разу вітаємо наступних лауреатів:

I місце: Михайло Карповий – 19 балів;
II місце: Галина Михайловська – 13 балів;
...

Самотносте! Як нам ділити стіл,
То хай не в метушні нудних будов,
Ходімо вгору, до природи, до
Її обсерваторії – звідтіль

У квітах схил, дивись, кришталі хвиль,
Блищать мостом; ходімо в холодок
У тінь гілок, де оленя кидок
Жене від наперстянок ди...

Самото! Раз ти мій кармічний рок,
Не в мороці осель хай будеш ти;
На кручу ген зі мною ти ходи –
Природну вежу, звідки виярок,

Ріки кришталь та схили із квіток
Мов іграшкові. Буду берегти
Тебе в шатрі лісів, де мир завжди;
Лиш олень бджіл ...

О, Самото! Як вже мені судилась ти,
То хай не там, де нагромадились будинки
В похмурім хаосі; на кручу б нам зійти,
В робітню сил природи, звідки вид долинки,

Квітистих схилів, кришталевих хвиль, містка;
Дозволь, курінь тобі поставлю я розлоги...

О самотносте, як мушу я з тобою мліти
То не в безладності пошарпаного строю
Будинків хмурих; підіймись зі мною
В обсерваторію нагірну – долину зріти,

Ті берега у квітах річкових заграв,
Немов мости, дозволь про тебе піклуватись
У курені з гі...