Хай там хто хоче книжки пише. Навіть
хай їхня слава двигтить, наче вежа стодзвонна.
Я так не вмію, офір не приношу я славі –
Твій я, Мадонно.
Бо не мені спокій книг, що так високо світять,
ані весна, ні духмяна трава на осонні,
ніч, тільки ніч дощова, пляшка віскі і вітер –
Твій я, Мадонно.
Інші були перед нас. Інші прийдуть опісля -
смерть і життя в круговерті правічних законів.
Все, наче сон, мов нічні божевільні жахіття –
Твій я, Мадонно.
З жовтих калюжниць Твоя промениста сорочка,
квітів дитинства мого, о, пречиста і скромна.
Руки росою обмивши, сплітаю віночка –
Твій я, Мадонно.
Не погордуй цим вінком від співця й хулігана;
чув я редактора крик, поліцаїв прокльони.
Ти ж – моя мати, Ти – муза, єдина й кохана –
Твій я, Мадонно.
***
Обговорення і коментарі до перекладу - тут: http://gak.com.ua/creatives/2/12198
Niechaj tam inni księgi piszą. Nawet
niechaj im sława dźwięczy jak wieża studzwonna,
ja ksiąg pisać nie umiem, a nie dbam o sławę -
serwus, madonna.
Przecie nie dla mnie spokój ksiąg lśniących wysoko
i wiosna też nie dla mnie, słońce i ruń wonna,
tylko noc, noc deszczowa i wiatr, i alkohol -
serwus, madonna.
оригінал
Byli inni przede mną. Przyjdą inni po mnie,
albowiem życie wiekuiste, a śmierć płonna.
Wszystko jak sen wariata śniony nieprzytomnie -
serwus, madonna.
To ty jesteś, przybrana w złociste kaczeńce,
kwiaty mego dzieciństwa, ty cicha i wonna -
że rosa brud obmyje z rąk, splatam ci wieńce -
serwus, madonna.
Nie gardź wiankiem poety, łotra i łobuza;
znają mnie redaktorzy, zna policja konna,
a tyś jest matka moja, kochanka i muza -
serwus, madonna.
***
