Вечірній дзвін! Вечірній дзвін!
О, як бентежить душу він!
Я дім згадав і юні дні,
Як він колись лунав мені.
Літа промчались молоді,
Й хто так радів, кохав тоді,–
Скількох вже взяв могильний тлін,
І їм не чуть вечірній дзвін.
Піду за ними вслід і я,
Та вічна ця мелодія.
Вже інші йдуть мені взамін
Оспівувать вечірній дзвін.
Thomas Moore (1779–1852)
Those Evening Bells
Those evening bells! those evening bells!
How many a tale their music tells,
Of youth and home and that sweet time
When last I heard their soothing chime.
Those joyous hours are past away:
And many a heart, that then was gay.
Within the tomb now darkly dwells,
And hears no more those evening bells.
And so 'twill be when I am gone:
That tuneful peal will still ring on,
While other bards shall walk these dells,
And sing your praise, sweet evening bells!
