Роберт Бернс (1759–1796)

МОЄ СЕРЦЕ В ГОРАХ

Моє серце в горах, воно там навіки,
Моє серце в горах, де олені дикі,
Де оленів гнав я й косулю шукав,
Моє серце в горах, де б я не блукав.

Прощай, Верховино, й ти, Північ, прощай,
Відради притулок і...

Роберт Бернс (1759–1796)

БЕРІЗКИ  ЕБЕРФЕЛЬДІ

Хор: Любко мила, чи прийдеш,
         Чи прийдеш, чи прийдеш;
         Любко мила, чи прийдеш
         До берізок Еберфельді?

Горбів квіт зве, чарує даль,
Манять струмки, що мов кришталь;
Підем...

Роберт Бернс (1759–1796)

ПЛАЧ  РАБА-НЕГРА

Був я в ріднім Сенегалі, вороги ж в незнані далі
Повезли аж до Вірджінії;
Рідний край, що наймиліш, вже не бачить мені більш,
Й ось тут мучусь, мучусь нині я;
Рідний край, що наймиліш, вже не бачить мен...

Роберт Бернс (1759–1796)

ПІСНЯ, СКЛАДЕНА В СЕРПНІ

Пейзаж цей весь і постріл десь –
Це вже пора осіння:
Куріпки зліт серед боліт,
І вересу цвітіння,
Й гладь золота там, де жита,
На радість селянину;
В млі осяйній я повен мрій
Про тебе лиш, єд...

Хай там хто хоче книжки пише. Навіть
хай їхня слава двигтить, наче вежа стодзвонна.
Я так не вмію, офір не приношу я славі –
Твій я, Мадонно.

Бо не мені спокій книг, що так високо світять,
ані весна, ні духмяна трава на осонні,
ніч, тільки н...

Книги – хай пишуть інші. Їм же навіть
слави бажаю – гучної і у всі дзвони,
я ж бо для книги – неук, яка там ще слава? –
правда ж, мадонно.

Бо не для мене спокій між книг цих високих,
сонце, полин-рута-м’ята, весна бездомна,
ніч, тільки ніч д...

Нехай інші пишуть книги. Навіть так.
Нехай їх слава луна із вежі стомовно.
Писати для слави книжки я все ж не мастак –
вітаю, Мадонно.

Висоти книг для мене спокій не приносять,
ні гул весни налитий сонцем монотонно.
Лиш алкоголь у ніч мою дощі ...

Нехай там інші пишуть книги. Навіть
хай слава їм гуде стодзвонно, стосурмасто.
Я ж не пишу книжок і не шукаю слави –
Мадонно, здрастуй.

Бо не для мене сяйво книг та спокій літер,
ані весна, ні сонце, ні квітки, ні щастя,
а тільки ніч і дощ і алко...

Нехай хтось інший книги пише; навіть
хай слава йому з веж усіх луна стодзвонно;
книг не пишу й не прагну себе чимсь прославить, –
здрастуй, мадонно.

Ні, не для мене книг помпезність гордовита;
й теж не мені весна, що квітне благовонно;
а ті...

Книги хай пишуть iншi. Навiть слава
хай їм дзвенить немовбито вежа стодзвонна,
книг писати не вмiю - дурна то забава -
salve, madonna.

Адже на сяйво книжне дивитися важко,
не для мене й весняна лука благовонна,
тiльки нiч замiсть сонця, дощ, вiте...