Хай там хто хоче книжки пише. Навіть
хай їхня слава двигтить, наче вежа стодзвонна.
Я так не вмію, офір не приношу я славі –
Твій я, Мадонно.
Бо не мені спокій книг, що так високо світять,
ані весна, ні духмяна трава на осонні,
ніч, тільки ніч дощова, пляшка віскі і вітер –
Твій я, Мадонно.
Інші були перед нас. Інші прийдуть опісля -
смерть і життя в круговерті правічних законів.
Все, наче сон, мов нічні божевільні жахіття –
Твій я, Мадонно.
З жовтих калюжниць Твоя промениста сорочка,
квітів дитинства мого, о, пречиста і скромна.
Руки росою обмивши, сплітаю віночка –
Твій я, Мадонно.
Не погордуй цим вінком від співця й хулігана;
чув я редактора крик, поліцаїв прокльони.
Ти ж – моя мати, Ти – муза, єдина й кохана –
Твій я, Мадонно.
