| © , 01-11-2008
|
Роберт Бернс (1759–1796)
ПЛАЧ РАБА-НЕГРА
Був я в ріднім Сенегалі, вороги ж в незнані далі
Повезли аж до Вірджінії;
Рідний край, що наймиліш, вже не бачить мені більш,
Й ось тут мучусь, мучусь нині я;
Рідний край, що наймиліш, вже не бачить мені більш,
Й ось тут мучусь, мучусь нині я.
Край той в пам’яті спливає – снігу й зим там не буває,
Як в холодній цій Вірджінії;
Там струмки – їм втратиш лік, й буйство квітів увесь рік, –
Тут же мучусь, мучусь нині я;
Там струмки – їм втратиш лік, й буйство квітів увесь рік, –
Тут же мучусь, мучусь нині я.
Від знущань і рабства гніту за слізьми не бачу світу
У жорстокій цій Вірджінії;
Тих згадаю, з ким дружив – й краще б я уже не жив,
Бо тут мучусь, мучусь нині я;
Тих згадаю, з ким дружив – й краще б я уже не жив,
Бо тут мучусь, мучусь нині я.
Robert Burns (1759–1796)
THE SLAVE'S LAMENT
It was in sweet Senegal that my foes did me enthral,
For the lands of Virginia,-ginia, O:
Torn from that lovely shore, and must never see it more;
And alas! I am weary, weary O:
Torn from that lovely shore, and must never see it more;
And alas! I am weary, weary O.
All on that charming coast is no bitter snow and frost,
Like the lands of Virginia,-ginia, O:
There streams for ever flow, and there flowers for ever blow,
And alas! I am weary, weary O:
There streams for ever flow, and there flowers for ever blow,
And alas! I am weary, weary O:
The burden I must bear, while the cruel scourge I fear,
In the lands of Virginia,-ginia, O;
And I think on friends most dear, with the bitter, bitter tear,
And alas! I am weary, weary O:
And I think on friends most dear, with the bitter, bitter tear,
And alas! I am weary, weary O:
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
