Нехай інші пишуть книги. Навіть так.
Нехай їх слава луна із вежі стомовно.
Писати для слави книжки я все ж не мастак –
вітаю, Мадонно.
Висоти книг для мене спокій не приносять,
ні гул весни налитий сонцем монотонно.
Лиш алкоголь у ніч мою дощі запросить –
привіт, Мадонно.
Були до мене інші, за мною прийдуть благо.
Життя – це вічне коло, смерть – пуста й бездонна,
Все, наче, сон, його дивак вбачає спрагло –
привіт, Мадонно.
Ти ж бо зодягнена в калюжницю золоту,
квіти мого дитинства. Тиха, благовонна.
Омий же бруд із рук, я вінок Тобі сплету –
вітаю, Мадонно.
Вінок поета-пустуна не гребуй взяти;
редактори й поліція: мені усе знайомо.
Ти ж моя кохана, Муза, Ти – моя мати –
сервус, Мадонно.
