А не існувала б ти,
Для чого я би існував?
Без надії, жалю та мети
Білим світом я б снував.

А не існувала б ти,
Я б сам собі любов творив,
Як митець у пориві святім
Дива створює із див
На полотні простім...

А не існувала б ти,
Для кого я би...

Замкнута в собі – вихід шукаєш
Бажань боїшся понад усе
Себе до страху не  призвичаїш
Життю  надати хоча б якийсь сенс

Всім нам так бракує щастя
З чим ти згідна – маєш те.
Та дорога – не найважча,
Де бачиш те, що добре є

Вже маю все, що хотіла...

А не існувала б ти,
Для чого я би існував?
Без надії, жалю та мети
Білим світом я б снував.

А не існувала б ти,
Я б сам собі любов творив,
Як митець у пориві святім
Дива створює із див
На полотні простім...

А не існувала б ти,
Для кого я би...

Не було б тебе якби,
Навіщо я би жив тоді?
Марно світом бродив без мети,
Просто, щоб кудись іти?

Не було б тебе якби,
Придумав я б тоді любов,
Мов маляр, що з-під пальців його
Виринають фарби дня
І не збагнути як.

Не було б тебе якби,
Заради...

В світі, де тебе нема,
Скажи, де мав би сенс знайти?  
Я б в обличчя чужі зазирав -
Може, це нарешті ти?

В світі, де тебе нема,
Зіграти мав би роль творця -
В світанкових тонах малював
Абриси твого лиця.
Немов це ти сама...

В світі, де тебе...

А якби ти не існувала…

Світ без тебе уявлю,
Скажи – для чого в нім і я?
Та й піду світом я без жалю,
Наче квила манія.

Світ без тебе уявлю,
Я придумав би сам любов.
Я сказав би собі – намалюй
У фарбах картини знов,
Щоб тебе в н...

Не будь тебе

Не було б тебе якби,
Скажи, і я б навіщо був?
Без надій, в самотині й журбі,
Нудивсь би, жалі б забув.

Не було б тебе якби,
Кохання б я придумав сам;
Так маляр з пальців, з їх ворожби
Фарби дня являє нам,
Зродивш...

Старовинна французька пісня

Я прийшов – тебе нема,
І без надії, без тепла
Все життя моє плине дарма –
Підманула, підвела.

Я прийшов – тебе нема,
Ти, певно, марилась мені.
Моє ліжко без тебе – тюрма,
Я малюю на стіні,
Що бачив ...

Дезидерати  небесним полотнам

Якби небесного я мав би полотна,
Змайстрованого з золота та срібла,
Із синього, непевного, легкого волокна
Серпанку ночі, де застигла напівмла,
Я б розстелив його тобі під ноги…
Та в бідності своїй, я маю лише мрії;...

...і при слові "майбутнє" із мови до нас
вибігають миші, і вся орава
відгризає кусень від ласих мас
пам’яті, що, наче сир, дірява.
Після стількох зим стає байдуже, хто
або що сховалося за тканину віконну;
в голові лунає уже не небесне "до",
а її ша...