Неохайна кімната

Хто б тут не жив – ганьба йому і стид!
На люстрі висять майка і труси.
В м’якому кріслі плащ брудний розлігся,
І від вологи крісло аж блистить.

Його підручник - клином у вікні,
Светр - під столом, мов килимок для ніг.
На телев...

Занедбана Кімната

Чия це кімната? Хазяїн, ганьба!
На лампочці тьмяній білизна висить.
Старий дощовик лежати вже звик
На стулі брудному, що вогкий стоїть.
Твій зошит стирчить у кватирці,
Твій светр долі жбурнутий,
А шарфик и лижа твої-під ТіВі,
І...

Неохайна кімната

Кімната ця… аж сором жити тут!
На лампі що – білизни висить жмут.
В м’якім фотелі плащ вмостився, наче пес,
Хоча фотель брудний та ще й вологий ввесь.
Господаря підручник – у вікні,
А на підлозі светр не в кращому лайні.
Під теле...

Неохайна кімната

Це ж хто вчинив такий розгардіяш?!      
Дивитись на кімнату сором аж…              
На лампу – вуаля! – закинув труселя,      
На крісло – свій кашкет і мокрий плащ.    

І хто на килим жужмом кинув светр?
Віконну раму зошитом п...

Чия це хата? Сором не пече?!
Труси на лампі, а на кріслі плащ,
А разом з плащем багато речей,
І крісло бруднюще й мокрюще, хоч плач.

Он не дає закритися вікну
Підручник. На долівці кофта й шарф.
Хтось лижу одну під телек запхнув,
І штання на двер...

БЕЗЛАД

Хто живе у цій кімнаті - най встидається!
Он труси його на люстрі аж гойдаються.
Плащ кинуто на крісло, де й так речам затісно;
Крісло стає брудне й вологи набирається.

Вікном прищемило якийсь підручник.
Светр на підлогу пожбурено скручен...

Неохайна кімната

Ганьба кімнати власнику, ганьба!
Де бачено, щоби на лампі –спіднє?
Фотель брудний і вимоклий, хіба
Не дощовик на ньому кисне, бідний?
Заклинило підручник у вікні,
І чути зойки светра із підлоги,
Під телевізором і лижа, й ш...

Ні, не хочу кошенятка!
Ні какульок у кутку,
Ані нявкоту до ранку,
Ані шерсті в кавнику.

Ані шкрябань, ані чухань,
Ні стільців подертих, ще й
Диких виводків на кухні
Чи на подушках мишей.

Кошенятка я не хочу –
Шкіра ледве зажила.
Були блохи, ...

Текст видалено автором твору...

Милий хлопчику веселий, твоя усмішка, мов квітка,
Не проси ти того щастя, що отруює світи,
Ти не знаєш, ти не знаєш, чим загрожує ця скрипка,
Що таїть в собі жахіття, від якого не втекти!

Той, хто взяв її раптово у владарські свої руки,
Для того на...