Кажанок

Кажан-немовлятко
Пищить з переляку:
-  Ніч ввімкни, матусю,
Світла я боюся…

Сигнали світлофора

Ось зелений - можеш йти.
Ось червоний - все, не зрушиш.
Та що, мій друже, зробиш ти,
Як підморгне тобі блакить
В оранжево-бузкову смужк...

Це справжній "боксер", завіряв продавець:
Нападнику вийде боком!"
Та злиться мій тато, його покупець,
Бо має синець під оком...

Оригінал твору

Anteater

"A genuine anteater",
The pet man told me dad
Turned out, it was an aunt eater,
And no...

Як добре те, що не спалили,
на кладовищі схоронили.
На серці важко, а в душі якась
полегкість. Бо все-таки він тут,
і можна до могили
прийти, хоча вона і не близька…
Чи там, внизу, не холодно йому?
Чи горличко у нього
не болить? І залозки його у ...

Від смерку до ранку,
Від ґанку до ґанку,
За нігтик, і той не зловлю
Тендітну ту ніжку, яку зміг би взути
У туфельку із кришталю.

Від смерку до ранку
На кожну панянку
Взував - аж тріщало по швах...
Свою Попелюшку кохаю я досі,
А ніжки сидять в...

Текст видалено автором твору...

Ації

Я сказав тобі: «Здоров!»
Ось і ґратуляція.
Ти спитав: «Ну, як воно?»
Отака турбація.  
Теревені битий час -
Це комунікація.
Зацікавило щось нас -  
То вже інформація.  
Глек розбили ми, хоч плач, -
Вийшла конфронтація.
Першим хто...

Дієго Буігас де Далмау

Зі сходів видніють схили,
такі безконечні схили,
мули і тіні мулів
мов соняхами вродили.

Стуманила їм повіки
могутньої ночі митра,
зірниця тріщить солона
у звивистому повітрі.

А небо із білих мулів
заплющує очі ртутн...

Серед туману й снігу, чорні,
Край душника, що світить зорно,
У колі мли
П’ять малюків убогих стежать
Як пекар творить із пожежі
Русявий хліб.

Як сильні руки місять тісто,
І як несуть у золотисту
Поважну піч...
Той хліб і здалеку солодить,
Той ...

Поле
оливами
розгортається і згортається,
ніби віяло.
Понад оливами
небо нахилене.
Злива прачорна –
стужею в зорях.
Тремтить очеретом темрява,
річкою йде, уроча.
Вітер береться брижами.
Оливи
кричати
хочуть.
Зграя пташок упійманих
довгими...

Спадає листя, рине з висоти –
Немов зі в’янучих садів небесних
Летить воно, важке і невоскресле.

І вже Земля зірвалась, величезна, –
Летить між зір нічної самоти.

Ми всі впадем, як ця рука важка,
І бачиш ти: усе і всюди – тління.

Та є Один, х...